7. Нетрадиційні підходи до інтерпретації законодавчих актів
Викладені вище підходи до інтерпретації законодавчих актів в основному відпо-відають типовому ставленню загального права до цих актів, про яке йшлося раніше. Проте останнім часом виникла тенденція до застосування «європейського стилю» при визначенні форм аргументації в законодавчих актах.
Інколи судам доводилося застосовувати положення загального права, щоб досягти результату, якого деякі суди цивільного права досягай завдяки аргументації за аналогією з законодавчими актами. В інших випадках існує пряма аргументація за аналогією з законодавчими актами 116.110 Chevron, U.S.A., Inc. v. Natural Resources Defense Council, Inc., 467 U.S. 837 (1984). Див. також, E.I.
duPont de Nemours and Co. v. Collins, 432 U.S. 46, 54—55 (1977) (необхідно приймати до розгляду проекти
законодавчих актів, запропонованих особами, які мають на це повноваження, коли немає чітких ознак
того, що ці проекти по суті невірні). Більш детальний розгляд цього питання подано в праці Апюпіп Scalia.
Judicial Deference to Administrative Interpretations of Law, 1989 Duke L. J. 511.
111 Див. North Haven Board of Education v. Bell, 456 U.S. 512, 522 n.12 (1982) (ігнорування застарілої
інтерпретації законодавчого акта адміністративною установою).
т Див. 357 U.S. 116(1958).
113 Див. 486 U.S. 592, 603 (1988). ' - - ¦.
114 Див. розділи І та IX (законодавчі акти, згідно з якими штат контролює основні функції), розділ
VI (законодавчі акти, що скасовують імунітет 11 поправки), а також розділ IX (чітко сформульована заява,
що вимагає від Конгресу підтвердити положення, прийняте штатом, яке ускладнює торгівлю між шта
тами).
"¦* Лив. 436 U.S. 49 (1978).
Деякі вчені та судді виступали за ширший підхід до законодавчих актів. Див. виноску 55.
Методологія права 65
а. Загальне право, прийняте під впливом законодавства
У заповненні «прогалин» законодавчих актів загальним правом немає нічого нового.
Це повністю узгоджується з концепцією законодавчих актів, яка виконує роль противаги основним положенням загального права. Положення останнього, компенсуючи певні недоліки законодавчого акта, можуть суперечити законодавчим основам законодавчого права . Але коли необхідно прийняти нове положення за-гального права, немає причини заперечувати можливість подібності цього положення до законодавчого акта. Проте інколи суди у такому випадку застосовували Маткове положення загального права, аналогічне законодавчому акту. Наприклад, у справі Університет штату Теннессі проти Еліота (University of Tennessee v. Elliott) федеральний законодавчий акт вимагав, щоб судові рішення штату визнавалися іншими штатами та федеральними судами. Формулювання законодавчого акта не стосувалося рішень адміністративних установ, але суд на основі принципів законодавчого акта створив додаткове положення загального права, аналогічне тому, що визначалося законодавчим актом: рішенням адміні-стративного органу надається перевага 119. Вирішення справ, у яких застосовуються законодавчі акти, прийняті на основі положень загального права, відрізняється від їх вирішення з використанням додаткових положень, що приймалися для заповнення «прогалин у законодавстві», як це робилося у справі Еліота, і нагадують справи, в яких рішення приймається за аналогією. В таких випадках заповнюються досить великі «прогалини законодавства» (коли це взагалі можна назвати «прогалинами»), і застосування положення призводить до заміщення раніше прийнятого невідповідного положення загального права.Ілюстрацією до сказаного можуть бути дві справи, які розглядалися судом Каліфорнії. Законодавча влада цього штату прийняла Закон про власність заміжніх жінок (Married Women's Property Acts), чим було скасовано положення загального права, яке не надавало заміжнім жінкам прав власності . Верховний суд Каліфорнії, керуючись принципами, покладеними в основу цього Закону, скасував два інших положення загального права, які не були скасовані законодавчими актами.
В одному випадку суд скасував положення, яке забороняло подружжю подавати позов один на одного , а у другому — положення, згідно з яким вважалося, що подружжя неспроможне на кримінальну змову 122. Суд визнав, що законодавчі акти, які скасовували положення загального права про володіння власністю, неприпустимо порушили принцип, на якому грунтуються доктрини цивільного та кримінального права, а саме, що особистості чоловіка й жінки у шлюбі зливаються.Верховний суд США, у справі Морагн проти компанії Стейтс Маріне Лайнз (Moragne v. States Marine Lines, Inc.)n3t застосував подібну аргументацію. У справі 1886 р. прецедент загального права не дозволяв звинуватити у вбивстві вдову берегового охоронця, що загинув у водах біля узбережжя Флориди. Хоча загальне право надавало змогу подавати позов на винуватця поранення, прецедент 1886 р. встановив, що особа, яка в результаті нещасного випадку могла загинути, але
117 Лив., наприклад, справу Norfolk Redevelopment and Housing Authority v. Chesapeake and Potomac Te
lephone Co., 464 U.S. 30 (1983) (від телефонної компанії вимагалося перемістити обладнання через про
ведення вуличних робіт. За означенням федерального законодавчого акта компанія не була «особою,
розташування якої було змінено», тому вона має право на отримання відшкодування. Однак у цьому
випадку суд звернувся до принципу загального права: зміна розташування, викликана суспільною
необхідністю, а в такому разі покриття витрат повинне відбуватися власним коштом).
118 Див. 478 U.S. 788 (1986).
Цікаво, що суд у справі Еліота не обговорював можливість звертання до максими expressio unius, яка могла б привести до протилежного результату.
Див. розділ XIII, де наводиться дискусія з приводу Закону про власність заміжних жінок.
121 Див. Selfv. Self, 376 P. 2d 65 (Cal. 1962).
122 Див. People v. Pierce, 395 P. 2d 893 (Cal. 1964).
123 Див. 398 U.S. 375 (1970).
68 Розділ II
вижила, не може подавати позов, коли це не передбачено законодавчим актом.
Ні федеральні законодавчі акти, ні законодавчі акти штату не дозволили подавати такий позов. Проте суд переглянув прецедент загального права, і прийняв рішення на підставі того факту, що законодавча влада федерації та штату в аналогічних ситуаціях передбачає право на отримання компенсації за смерть. Остаточна думка судді Гарлана (Harlan), яка набула широкого розголосу, про право вдови утопленого на власність, стала підставою для законотворення .Загальне право, прийняте на основі законодавчих актів, не повинно викликати у суддів упередженого ставлення до себе. Вибираючи норму загального права, суд розглядає всі можливі зауваження з приводу того, якою повинна бути ця норма. Звичайно, вибір громадянської позиції законодавцями, яких обрали демократично, відіграє важливу роль у цій справі. Однак якщо утвердилася думка, що судове пра-вотворення не є демократичним, суддям необхідно надати прийнятні законодавчі джерела для творення загального права125.