Є. Недоторканність державної влади у позовах проти федеральних органівта органів штатів
Коли обговорювалися питання судового контролю, ми звертали увагу на ситуації, коли індивідуальні особи висувають позови проти органів. Однак позови проти адміністративних органів інколи можуть суперечити принципу недоторканності державної влади — положенню, що дії державної влади не можуть оскаржуватися без її згоди.
Коли судовий контроль передбачається законом, як правило, вважається, що відповідна державна влада «погоджується» з цим. Проте державна влада погоджується не з усіма діями, які здійснюються проти адміністративних органів. Крім того, такі положення закону можуть бути відмінені.За іронією долі, країна, яка скинула ярмо монархізму та ратифікувала Конституцію для забезпечення того, щоб уряд дотримувався духу та букви закону у власній діяльності, захищає доктрину недоторканності державної влади Оскільки цей постулат може зробити державну владу непідзвітною Конституції та закону, певна неузгодженість між підзвітністю і недоторканністю викликала появу декількох прецедентів і правових норм, котрі, модифікувавши концепцію недоторканності, дають змогу вживати певних заборонних заходів. Це, принаймні, дозволяє судам зупинити незаконні дії та вимагати, щоб уряд далі додержувався у своїй діяльності чинного законодавства . Яких саме заходів при перегляді адміністративної справи може вжити суд, залежить від його рівня (федеральний чи штату) та від того, дії якого державного органу оскаржуються. До того ж необхідно врахувати усі видозміни статусу судів та відповідачів, які можливі за принципу федералізму.
1. Позови проти федеральних органів у федеральному суді
Коли федеральний суд переглядає справу щодо «компенсації збитків (не в грошовому вигляді)», Акт про адміністративні процесуальні норми дозволяє поступитися принципом недоторканності та вважати Сполучені Штати відповідачем у справі . Акції проти Сполучених Штатів або їх органів, що стосуються компенсації грошових збитків, взагалі заборонені через принцип недоторканності, але можуть дозволятися законом.
Головним чином це Федеральний закон про позови щодо цивільних правопорушень (Federal Tort Claims Act) та Закон Такера (Tucker Act). Перший закон, ухвалений у 1946 p., передбачає відшкодування за цивільні правопорушення, покладаючи відповідальність на федеральний уряд за вчинені ним цивільні правопорушення «таким самим чином та у та-132 Див. Анотований кодекс законів США (U.S.C.A.), 5, § 554(d). На додаток, судді з
адміністративних справ звільнені від перевірки їх діяльності самими органами та строк їх повноважень
визначається комісією з питань громадянської служби, а також Атап & Mayton (виноска 1), § 8.5.2.
133 Див. Erwin Chemerinsky. Federal Jurisdiction § 9.2.1 (Little Brown & Co. 1994).
134 Див. виноску 69.
135 Див. Анотований кодекс законів США (U.S.C.A.), 5, § 702. До того, як до Акта про
адміністративні процесуальні норми були внесені поправки щодо відміни недоторканності, дозволялося
порушувати справи про відшкодування збитків проти Сполучених Штатів таким чином, як і проти
штатів, не беручи до уваги 11-у поправку, як зазначено нижче у пункті 3. Див. Larson v. Domestic & Foreign
Commerce Corp., 337 U.S. 682 (1949).
Адміністративне право 217
кому ж обсязі, як і щодо приватної особи в аналогічних обставинах» 13 . Закон Та-кера, що вперше набув чинності у 1855 p., передбачає відшкодування збитків у «випадках, не пов'язаних із цивільними правопорушеннями» 137. Однак, керуючись визначенням, що без дозволу Конгресу неможливо оскаржувати дії адміністративних органів, Конгрес звільнив Сполучені Штати від перегляду їх справ судами присяжних та винесення судами рішень про грошове відшкодування завданих урядом збитків .
2. Позови проти адміністративних органів штату
¦<¦¦-- в суді штату
Як зазначено у розділі І, штати, як суверенні суб'єкти, користуються правами та повноваженнями, крім тих, яких їх позбавила Конституція. За загальним правилом позови проти уряду штату не можуть розбиратися у судах штату без окремого дозволу.
Проте, багато штатів дозволяють розглядати позови за умов, з якими погоджується федеральний уряд, про що вже говорилося вище. Інші штати повністю відмовилися від принципу недоторканності власних органів 139.3. Позови проти федеральних чиновників або органів
у суді штату
Акт про адміністративні процесуальні норми позбавляє федеральні органи не-доторканності тільки коли це стосується розгляду справ у федеральному суді. Унаслідок самої природи федеральної влади (її структура визначається Кон-ституцією) та значимості федеральних законів, суди штатів не мають права вимагати відшкодувань за дії, вчинені федеральними чиновниками або органами. Це правило сформульовано у справі Тарбла 14°. У ній Верховний суд встановив, що суд штату у Вісконсіні не мав права виносити судовий наказ про представлення до суду заарештованого офіцера федеральних військ, який дозволив звільнити солдата нібито непризовного віку. Більше того, Конгрес ухвалив рішення, згідно з яким федеральні чиновники можуть вимагати передачі будь-яких позовів, висунутих проти них у судах штату, до федерального суду 141.