Г. Недбалість
Як уже зазначалося, недбала поведінка — це поведінка, пов'язана з безпідставним ризиком спричинення пошкоджень, які настали і внаслідок яких позивач подає позов. Іншиши словами, ця ситуація чітко просліджується, якщо недбалістю ми будемо вважати дії, що порушують встановлений законом рівень безпеки, необхідної для захисту інших осіб від безпідставного ризику заподіяння шкоди.
Недбалість ще розглядається як «порушення обов'язків»39.
Існує три елементи забезпечення позовів по факту недбалості.
Позивач повинен довести: 1) порушення обов'язків, 2) втрати, спричинені цим порушенням, 3) пошкодження. Але й у ситуаціях з позовами про недбалість є виправдання. Питання пошкоджень ми розглянемо разом із питанням розміру можливого відшкодування по усіх деліктних справах. Зараз же ми зупинимося на тому, як визначається причинний зв'язок дії і наслідків при недбалості. А потім перейдемо до деяких елементів захисту.1. Недбалість: порушення обов'язків
: Стандарт пересічної людини. Всі суб'єкти суспільства мають утримуватись від поведінки, що створює безпідставну загрозу виникнення шкоди. Стандарт «пересічної людини» — це, насамперед, норми поведінки, дотримання якої люди очікують один від одного. Ці норми передбачають, якщо будь-яка інша пересічна особа знає про те, що такі-то її дії можуть створювати небезпеку для інших, то відповідач теж має усвідомлювати це. Таким чином, при розгляді прецедента буде повністю справедливим не брати до уваги інтелектуальний рівень чи фактичну відсутність знань відповідача, крім випадків, коли останній є ще дитиною . Особисті риси суб'єкта правопорушень можуть братися до уваги, але тільки стосовно об'єктивного стандарту, за яким відповідач, обмежений у правоздатності, не буде вже прирівнюватись до нормальної «пересічної людини», а до «пересічної людини», яка має таку ж причину обмежень правоздатності.
В решті ж випадків норма поведінки «пересічної людини» встановлюється: 1) еталоном поведінки, визначеним звичайним нормативним актом (наприклад, правила техніки безпеки на будівництві чи правила дорожнього руху) чи рішенням судового органу (прецедентом), 2) судом присяжних (чи суддею), якщо немає ні нормативного акта, ні попереднього рішення суду на основі фактів стосовно того, чи була небезпека отримання шкоди такою, що пересічна людина могла б її передбачити .
Якщо відповідач порушив правила безпеки, то це порушення саме по собі є не більше ніж доказом недбалості . Таке порушення є недбалістю тільки у тому випадку, якщо суддя вирішить, що правила безпеки були складені, щоб не трапилося саме такої шкоди, яка була завдана .ного судна, пришвартованого до пірса позивача на час сильного шторму, було притягнуто до відповідальності за збитки, спричинені судном, яке під час шторму пошкодило пірс). Ці форми необхідності нагадують твердження про необхідність як засіб судового захисту у кримінальному праві. Див. розділ XIV.
39 Restatement § 282.
40 Див. Roberts v. Ring, 173 N.W. 437 (Minn. 1919), дитина-відповідач не була обкладена штрафом за
те, що йшла перед машиною, що рухалась, тому що й будь-яка інша дитина такого ж віку та зрілості вела
б себе так само.
41 Restatement § 285.
А") "
Менша частина штатів дотримується правила, за яким порушення правил є не більш ніж доказ недбалості, і не може бути використаним присяжними при винесенні вироку.
43 Див. Gorris v. Scott, L.R. 9 Ex. 125 (1874), класичний приклад такого обмеження. Г. подав позов проти перевізника за вівцю, яка випала за борт корабля і пропала. Власник вівці подав позов на перевізника за недбалість, а саме — за порушення правил, які вимагають, щоб усі тварини були розміщені
Деліктне право 385
Окрім статутних правил існує цілий ряд звичайних правил співжиття людей, шо утримують їх від дій, які створюють безпідставну загрозу виникнення шкоди. Перелік їх використання безмежний . Це і відрізняє недбалість від умисного правопорушення, кваліфікація якого окреслюється визначеними нормами.
Недбалість у професії. Коли недбалість виникає на професійному рівні, як, наприклад, злочин лікаря при лікуванні хворого, застосовується «професійна версія» стандарту пересічної людини. Цей стандарт визначається за зразком звичайного представника відповідної професії, який має добру практику і професійні навички 45. І тільки коли справа порушена проти відповідача, який не є професіоналом, норми поведінки у вищезазначеній ситуації можуть встановлюватися попереднім рішенням суду чи будь-яким іншим підходящим до цього випадку правилом.
Але якщо лікар, наприклад, дотримувався звичайних і традиційних правил, суд навряд чи може звинуватити його у недбалості . При розгляді справ у деяких судах норми поведінки лікарів часто опосередковуються тим фактом, що їх спосіб лікування вважається кваліфікованим для лікарів місцевості, де практикує відповідач, однак загальна тенденція вирішення зазначених спорів не базується на такій практиці. Звичайно, для вирішення питання правильності норм поведінки запрошуються свідки, які можуть виступити в ролі експертів, наприклад, інший лікар у цій галузі, який може висловити свою думку щодо прийнятності тієї чи іншої поведінки .Res Ipsa Loquitur (речі говорять самі за себе). Доказ недбалості може бути доведений через прямі чи побічні свідчення. Поняття Res Ipsa Loquitur використовується, коли факти, що констатують заподіяння шкоди, свідчать на користь відповідача . Наприклад, якщо відповідач контролював ситуацію чи прилади, що заподіяли шкоду позивачеві, і встановлено, що ушкодження такого типу не з'явились просто так, без недбалості відповідача, то присяжних можуть попередити, що відповідач проявив саме недбалість .
Характер і обсяг зобов 'язань, що випливають із деліктів. Питання обсягу відповідальності розглядаються в контексті розгляду обсягу зобов'язань. В основному, коли закон накладає обов'язки утримуватися від дій, а не змушує осіб робити позитивні вчинки. Одним із випадків, де це питання постає досить гостро, є «неподання допомоги особі, що перебуває в небезпечному для життя стані». В Сполу-чених Штатах, як правило, особа не зобов'язана допомагати чи рятувати іншу особу, яка перебуває в небезпеці. Однак за особливих обставин (спеціальні відносини між особами) таке зобов'язання може мати місце. Так, службовець готелю повинен допомагати його мешканцям при пожежі, або шкільний персонал зобов'язаний наглядати за школярами 50. Спеціальними відносинами можна назвати ситуацію, в якій рятувальник сам поставив іншу особу в скрутне становище 51. Це може мати місце і тоді, коли особа, почавши надавати допомогу жертві, поставила її в гірше ста-
в загоні під час плавання.
Це перешкодило б вівці випасти за борт корабля. Проте за правилами загони встановлювалися для того, щоб звірі не переносили хворобу, а не для того, щоб вони не випадали за борт. Тому власник не може спиратися на цей закон для доведення вини.44 Див. Weirum v. ЯКО General, Inc., 15 Cal. 3d 40, 539 P. 2d 36 (1975) (радіостанція понесла
відповідальність за дії радіослухачів, які керували машинами безрозсудливо, аби першими приїхати на
радіостанцію і отримати приз).
45 Див. Prosser & Keeton (виноска 1).
4 Але див. Helling v. Carey, 519 P. 2d 981 (Wash. 1974) (випадок порушення професійної етики лікарем-офтальмологом, який відмовився зробити тестування на наявність глаукоми, посилаючись на обгрунтоване свідчення експерта про те, що на практиці такого не роблять з пацієнтами до 40 років).
47 Див. розділ III, де обговорюється питання про свідчення експертів.
48 Див. Restatement § 328 D.
49 Див. Ybarra v. Spangard, 25 Cal. 2d 486, 154 P. 2d 687 (1944) (застосування принципу res ipsa loguitur
дало змогу задовольнити позов пацієнта, який під час операції по видаленню апендициту, перебуваючи
у стані непритомності, отримав травму плеча).
50 Див. Prosser & Keeton (виноска 1).
51 Але див. Yania v. Bigan, 155 A. 2d 343 (Pa. 1959) (рішення на користь відповідача у випадку, коли
відповідач підбурив позивача кинутись у річку й не надав йому належної допомоги). Див. Prosser &
Keeton (виноска 1), де наводяться інші приклади подібних рішень.
25 9-340
386 Розділ XI
новище порівняно з тим, у якому вона могла б бути без надання допомоги 52. Особливі (спеціальні) відносини можуть існувати також між власником землі і людьми, які на ній знаходяться. В принципі власник землі не зобов'язаний нічим перед простим перехожим, окрім того, що він не має права заподіяти йому шкоду через умисні або безпричинні дії. Однак власник, який запрошує людей до себе в гості, має попередити їх про будь-яку можливу небезпеку чи усунути її, якщо вона потенційна, і є можливість її усунути. Особливу увагу власник повинен звертати на дітей, оскільки вони є «джерелом підвищеної небезпеки». Отже, власник землі відповідальний за шкоду, заподіяну дітям у небезпечних місцях на його землі, що привертають їх увагу. Це правило застосовується у справах, коли увагу дітей привертають створені людиною небезпечні місця, такі, наприклад, як затоплена шахта для виробітку гравію. Вона містить приховану небезпеку. Власне кажучи, визначення «джерело підвищеної небезпеки» не означає нічого іншого, крім того, що передбачає врахування власником землі особливих обставин привабливості для дітей і відсутності у останніх здорового глузду, властивого дорослим 53.