<<
>>

5. Напутні слова присяжним

Зміст напучувань. Після подання всіх доказів і, зазвичай, вирішальних аргументів суддя напучує присяжних у формі викладу правових норм, які стосуються справи. Це ще називають «прикінцевим зверненням» до присяжних.

Звернення містить норми основного закону, що стосуються поданого позову чи інкримінованого злочину, наприклад, примушування до укладення контракту або елементів тяжкого вбивства. В судовій системі використовуються стандартні чи «модельні» напучування присяжним, офіційно затверджені судами штатів високої інстанції. Такі інструкції повинні даватися обов'язково в тих випадках, у яких це передбачено. Однак стандартні напучування охоплюють не всі правові аспекти справи, тому юристи самі повинні писати їх і подавати до суду.

Напучування також містять норми права, які дають змогу присяжним оцінювати свідчення і приймати рішення у справі. Ці інструкції, як правило, мають змагальний характер. Присяжні обирають «головуючого» для ведення нарад, і він надає слово кожному із них. Лише присяжні можуть зважувати достовірність і значущість доказів. Але їм не дають жодних критеріїв для оцінювання доказів деяких типів.

Критерії доведеності. Присяжним кажуть, який критерій доведеності слід застосувати при вирішенні справи. У кримінальній справі критерієм є «доведеність при відсутності обгрунтованого у ній сумніву». Так, наприклад, присяжним ка-жуть, що вони можуть визнати обвинуваченого винним лише тоді, коли з'ясують відсутність обгрунтованого сумніву у скоєнні ним злочину, і повинні звільнити

Як відзначають деякі спостерігачі, часто існує зворотний зв'язок між силою справи і кількістю використаних у ній історій, в яких бере участь адвокат. Один із судових адвокатів сказав так: «якщо факти моєї справи слабкі, я стою на законі; якщо закон у моїй справі слабкий, я стою на фактах; якщо і факти і закон у моїй справі слабкі, я стою на столі».

Прагнучи нав'язати присяжним думку, що адвокат іншої процесуальної сторони має серйозні проблеми з викладом своєї справи, можна для ілюстрації цього використати наведене вище зізнання судового адвоката.

У деяких юрисдикціях суддя напучує присяжних перед вирішальними аргументами. Див., наприклад, FRCP 51; FRCrP ЗО. Це пов'язано з необхідністю дати змогу юристам посилатися на напучування під час подання доказів. Але і в юрисдикціях, де аргументи випереджують напучування, адвокат може вільно посилатися на них, оскільки вони визначаться суддею і юристами ще до вирішальних аргументів.

Змагальна судова система та інститут суду присяжних 107

обвинуваченого, якщо мають обгрунтований сумнів у його вині. В цивільній справі критерієм доведеності є «перевага доказів», або, як іноді кажуть, «наявність вагоміших доказів». Проміжний критерій — «явний і переконливий доказ» — застосовується у деяких цивільних справах, які мають поважні наслідки, як-от: позбавлення батьківських прав та примусове утримання в будинку для божевільних. Якщо застосування кримінальних і звичайних цивільних критеріїв виразити у відсотках, то вони становитимуть відповідно 95 і 51, при цьому на критерій «явний і переконливий доказ» припадає приблизно 75 %.

Типовим напучуванням, яке пояснює присяжним, що означає обгрунтований сумнів, є таке:

Обгрунтований сумнів — це сумнів, зумовлений будь-якою причиною і заснований на здоровому глузді. Він виникає під час справедливого й раціонального розгляду всіх доказів або за браком доказів у справі. Цей сумнів не туманний, теоретичний чи вигаданий, це такий сумнів, який примушує розумних людей вагатися, перш ніж діяти у справах, які мають для них важливе значення.

А ось типове напучування присяжним, яке пояснює критерій у цивільній справі: Коли я вживаю вираз «за перевагою доказів», то маю на увазі, що після розгляду всіх свідчень у справі ви матимете певність, що питання вирішено більшою мірою правильно, ніж неправильно. Кожне встановлення вами факту має грунтуватися на вірогідності, а не на припущеннях.

Цей факт не повинен грунтуватися на здогадах чи абстрактній теорії.

Напучування зачитуються присяжним. Ще донедавна вони не отримували їх копій. Зачитування присяжним напутніх слів у формі правових норм, на жаль, забирають чимало часу — хвилин п'ятнадцять і навіть більше, що примушує суддів різних юрисдикцій давати їм копії напучувань. Як свідчать дослідження, присяжні добре розуміються у спірних питаннях факту, але не завжди вміло застосовують правові критерії . Судця не перевіряє, чи розуміли присяжні закон перед тим, як він удруге на їхнє прохання зачитав напутнє слово. А проте суддя може відкинути будь-яке рішення присяжних (окрім виправдального вердикту в кримінальній справі), якщо воно не грунтується на фактах або законі.

Коментування суддею показань свідків. Взагалі судді у Сполучених Штатах не підбивають підсумків показань свідків і не коментують їх присяжним, хоча теоретично мають таке право й колись це було звичним явищем. Але подібна практика припинилася, бо тепер судді, як ніколи раніше, намагаються не впливати на присяжних . Від підбиття підсумків і коментування тільки те й залишилося, що суддя зачитує присяжним на прохання сторін їхні стислі «версії справи», тобто принципові позиції кожної із сторін у вигляді короткого викладу цих позицій.

<< | >>
Источник: В. БЕРНХЕМ. ВСТУП ДО ПРАВАТА ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ США. Київ - 1999. 1999

Еще по теме 5. Напутні слова присяжним:

- Административное право зарубежных стран - Гражданское право зарубежных стран - Европейское право - Жилищное право Р. Казахстан - Зарубежное конституционное право - Исламское право - История государства и права Германии - История государства и права зарубежных стран - История государства и права Р. Беларусь - История государства и права США - История политических и правовых учений - Криминалистика - Криминалистическая методика - Криминалистическая тактика - Криминалистическая техника - Криминальная сексология - Криминология - Международное право - Римское право - Сравнительное право - Сравнительное правоведение - Судебная медицина - Теория государства и права - Трудовое право зарубежных стран - Уголовное право зарубежных стран - Уголовный процесс зарубежных стран - Философия права - Юридическая конфликтология - Юридическая логика - Юридическая психология - Юридическая техника - Юридическая этика -