В. Методи відбору суддів 1. Характеристики суддів
Досвідченість як обов 'язкова умова вступу до колегії адвокатів. Практично усі судді сьогодні є членами колегії адвокатів. Вони мають однакову юридичну освіту, пройшли процедуру прийняття до колегії адвокатів, описану у розділі IV.
В історії СІЛА були такі часи, коли судді не входили до колегії адвокатів, навіть не знали законодавства. Від колоніальних часів і до XIX ст. суддями призначали відомих людей . Сьогодні ситуація інша, хоча у деяких штатах у сільській місцевості обов'язки суддів виконують неюристи 40.У США, як правило, місце судді займають лише через кілька років юридичної практики в ролі приватного адвоката, прокурора або громадського звинувачувача. Через це судді у США дещо старші за віком від своїх колег у країнах цивільного за-кону, де більшість починає свою суддівську кар'єру одразу після здобуття юридичної освіти . Такий підхід зумовлений не тільки англо-американською традицією, а й тим, що суддя повинен мати відповідні знання законодавства, досконало володіти судовою процедурою. Особливо це стосується складних судових процесів. До цього в юридичних школах не дуже добре готують. Але це ще не все. Для прийняття зваженого рішення вимагається не лише фаховий, а й життєвий досвід, на думку багатьох у США, саме останній є важливою характеристикою хорошого судді. Найбільше це стосується суддів, що працюють у системі загального права.
Кар 'єра суддів. В США вона відрізняється від кар'єри судді у країнах цивільного закону або в Англії42. Судді у США зазвичай починають свою кар'єру з самого початку, з перших сходинок, і сумлінною працею прокладають шлях до посад у вищих судах. Суддя у США, працюючи на рівні суду першої інстанції, залишається там доти, доки не приверне увагу виборців або політичних властей, що призначають суддів. Офіційної системи «розгляду особистих характеристик» немає. А взагалі-то кар'єра судді на будь-якому рівні залежить від його вміння завойовувати симпатії виборців, привертати увагу властей.
Тому адвокат, у якого немає попереднього судового досвіду, все-таки може стати суддею суду останньої інстанції у штаті, або навіть Верховного суду США. Так сталося з молодим суддею Феліксом Френкфер-тером (Felix Frankfurter), який прийшов до Верховного суду у 25 років.Як показує статистика, менше половини суддів, що працювали у Верховному суді США, мали який-небудь попередній юридичний досвід . Шість з одинадцяти
З одинадцяти суддів Верховного суду штату Массачусетс (з 1760 по 1774 pp.) дев'ять ніколи не займались законодавством, а шестеро ніколи його не вивчали. До вишого суду Нью-Йорка входив і губернатор. Див. Lawrence Friedmann. A History of American Law, 2d ed. 125 (Touchstone Books, New Yourk 1985). Використання призначених суддів відповідало англійській практиці керівництва судом.
40 Верховний суд постановив, шо він не порушує відповідну процесуальну статтю Конституції щодо
відповідача, який буде попередньо допитаний суддею-неюристом у кримінальній справі невеликого мас
штабу. Через сумнівну поведінку деяких призначених суддів, в окремих штатах ввели закони, що вима
гають, щоб усі судді у штаті були юристами.
41 Порівняльний аналіз судів і суддів США та інших країн див. Abraham (виноска 3).
4 Детальніше про це див. P.S. Atiyah and Robert S. Summers. Form and Substance in Anglo-American Law 347—353 (Clarendon Press 1987).
Про освіту суддів Верховного суду США йдеться у праці John E.Nowak and Ronald D. Rotunda. Hornbook on Constitutional Law, 4th ed. 1261—1267 (West 1991). Суддя Френкфертер одного разу зазначив, що «кореляція між попереднім юридичним досвідом і функціями Верховного суду дорівнює нулю». Felix Frankfurter. The Supreme Court in the Mirror of Justice, 105 U.Pa.L.Rev. 781, 795 (1957).
176 Розділ V
членів сімей Рейтанів (Reagan) і Бушів (Bush) призначені суддями Апеляційного суду округу Колумбія (найвпливовішого з апеляційних судів), не мали попереднього судового досвіду. Четверо були викладачами законодавства, один в минулому був членом конгресу, і один — юристом Департаменту правосуддя .
Та й не існує таких вимог, щоб федеральні судді були юристами або мали науковий ступінь з права.Судді як політичні особистості. Як правило, судці у Сполучених Штатах обираються населенням або призначаються вибраними офіційними особами. Одержання посади федерапьного або державного судді великою мірою залежить від вміння судді знайти політичну підтримку. Тому не дивно, що багато суддів у США були політиками, тобто людьми, які постійно займалися політикою: очолювали офіси, працювали законодавцями, виконавцями, політичними організаторами, менеджерами компаній або очолювали партії. Однак, який би не був їхній політичний досвід, якщо вони стають суддями, їм забороняється займатися політичною діяльністю.
Хоча суддя й перестає займатися політичною діяльністю, обійнявши цю посаду, його політична орієнтація продовжує проявлятися крізь його «судову філософію» — ставлення до ролі судів у суспільстві. Так, «ліберально-активна філософія» схильна до піднесення ролі судів у боротьбі із соціальною несправедливістю і розвитку індивідуальних прав. Якщо ж ми маємо справу із консервативною позицією, то її прихильники стверджують, що суди повинні рідко втручатися у законні рішення, або поширювати свою юрисдикцію на адміністративний судовий розгляд. Нещодавно у Верховному суді саме судді-консерватори почали домінувати, вони керуються своєю філософією.
Зрозуміло, що політичні переконання суддів впливають навіть на вирішення таких «неполітичних» питань, як встановлення суми для відшкодування особистих збитків під час розгляду цивільних позовів, визначення прав споживача, який подає позов на виробника, або прав акціонерів корпорації, якщо у них виник спір із адміністрацією. Взагалі, всі люди — в тому числі й судді — підтримують ту чи іншу сторону у суперечках між урядом і особою, урядом і діловими структурами, багатими і бідними, діловими структурами і особами, навіть між урядами федерації і штату. Але це не означає, що в основу судових рішень покладено виключно політичні міркування.
Хоча політичні переконання суддів справляють значний вплив у випадках, коли обговорюються два раціональних варіанти рішення. Один грунтується на прецеденті, другий — на законодавчому акті, і необхідно вибирати .Говорячи про політичні переконання, необхідно зауважити, що вони є настільки невід'ємною частиною світогляду особистості, що остання їх навіть не усвідомлює, а якщо й усвідомлює, то не вважає ці переконання політичними. Проте ці політичні погляди нічим не відрізняються від поглядів та переконань, що впливають на судові рішення в інших правових системах.
Як би там не було, але всі в США розуміють, що зв'язок між політичними переконаннями та судовими рішеннями існує. Тому досить часто адвокати, готуючись до важливої справи, знайомляться з думками судців і ретельно вивчають політичне минуле судді, який розглядатиме справу, щоб найвигідніше подати свою точку зору й тим самим збільшити шанси на успіх.
Філософські та політичні переконання судці можуть зазнавати змін, особливо якщо врахувати той факт, що в деяких випадках федеральні судді та судді штатів отримують довічне призначення. Наприклад, відомі випадки, коли судді Верховного суду Сполучених Штатів дивували президентів, які їх призначали. Взяти хоча б
44 Nat'L. L.J., p. 24 (May 2, 1986). Не бажано, щоб недосвідчений кандидат був призначений феде
ральним суддею першої інстанції.
45 Під час розгляду справи у суді великої свободи вибору не існує, адже судді повинні керуватися
постановами Апеляційного суду. Крім того, якщо справа передається на розгляд журі присяжних, пов
новаження судді скасовувати винесений ними вердикт, обмежені. Див. розділ III.
Судова система 177
суддю Ерла Воррена (Earl Warren), республіканця, колишнього губернатора Каліфорнії, якого президент Дуайт Д. Ейзенхауер (Dwight D. Eisenhower), також республіканець, призначив Головним суддею. Суд під головуванням Воррена почав дотримуватися ліберальних поглядів стосовно громадянських прав обвинувачених у кримінальних справах та в деяких інших правах.
Це дуже засмучувало консерваторів. Саме з цього приводу президент Ейзенхауер, герой війни, який полюбляв сильні вислови, зазначив, що це була «найбільша його помилка за весь час президентства» . А згадаймо Вільяма Бренана (William Brennan), теж призначеного Ейзенхауером, та Гаррі А. Блекмана (Harry A. Blackmun), призначеного президентом-республіканцем Річардом М. Ніксоном (Richard M. Nixon). Вони також були республіканцями, однак, обійнявши посади суддів, почали схилятись до ліберальних поглядів. В іншому випадку, суддя Байрон Байт (Byron White), призначений демократом Джоном Ф. Кеннеді (John F. Kennedy), не виправдав надій лібералів. Адже у Верховному суді він досить часто поділяв погляди консерваторів у кримінальних та інших справах стосовно конституційних прав особистості.Річна зарплата суддів. У 1992 р. окружні судді у Сполучених Штатах отримували 125100 дол., судці апеляційних судів— 132700 дол., та судді Верховного суду — 160000 дол. Заробітна плата суддів штату, які беруть участь у судових засіданнях за-гальної юрисдикції, встановлена в межах 60000 дол. (штат Монтана) і 100000 дол. (Нью-Джерсі). Отже, середня заробітна плата у них — 80000 дол., а заробітна плата суддів суду останньої інстанції штатів — від 60000 до 120000 дол., тобто в середньому — 90000 дол. . Хоча заробітки суддів і не назвеш скромними, вони все ж таки не йдуть аж ні в яке порівняння з гонорарами досвідчених приватних юристів, з-поміж яких і обираються судді. Звісно, для багатьох юристів посада судді має багато привабливих аспектів: в основному це влада, престиж та менш напружений графік роботи 48.