3. Межі перевірки діяльності адміністративних органів
Перевірка встановлених фактів. Згідно із загальними правилами факти та обставини, які були встановлені після проведення відкритих слухань, повинні підтверджуватися наглядовим судом, якщо вони супроводжувалися «вагомими свідченнями» .
Вагомі свідчення визначаються як «відповідні свідчення, які здоровий глузд вважає адекватними для підтримки висновків» . Багато судів вважає, що у зазначеній процедурі слід використовувати такі ж стандарти, як і при перевірці суддями вердиктів журі присяжних на поміркованість або апеляційним судом — фактів, встановлених суддями загальних судів, на предмет того, чи вони є очевидно помилковими . Суди взагалі дуже високо оцінюють факти, встановлені адміністративними органами, посилаючись на їх досвід у питаннях розслідування. Перевірка вагомості свідчення, як і перегляд вердиктів журі присяжних та встановлених звичайними судами фактів, є «більшим мистецтвом, ніж наука» . Деякі рішення адміністративних органів суд може переглядати de novo. Це означає, що суд може переглядати встановлені факти, нібито він вперше розглядав цю адміністративну справу 79. У деяких випадках судовий контроль de novo вимагається Конституцією 80.Контроль чинності. Основним завданням судів є визначення закону, тобто вони мають право de novo вирішувати, які правові норми повинні застосовуватися при вирішенні конкретної справи. Коли положення закону ясні, а адміністративний орган їх тлумачить помилково, суд, що наглядає за справою, може ухвалити по ній інше рішення, виходячи з власного бачення правових норм. Однак у багатьох випадках вимоги закону не зовсім чіткі, і їх тлумачення адміністративним органом — це єдиний шлях встановлення необхідних правових норм. Якщо у відповідному нор-
73 Див. Clarke v. Securities Industry Assoc, 479 U.S. 388 (1987). Звичайно, використання перевірки
компетенції може привести до різних результатів залежно від аналізу відповідних цілей нор
мативного акта — від цього часто залежить вирішення сутності справи.
74 Див.
Air Couriers Conference of America v. American Postal Workers Union, 498 U.S. 517 (1991), а такожBlock v. Community Nutrition Institute, 467 U.S. 340 (1984) (відмова у процесуальній правоздатності
споживачам молочних продуктів, котрі оскаржували мінімальні ціни, встановлені для виробників та
переробників молока).
75 Див. Анотований кодекс законів США (U.S.C.A.), 5, § 706(2)(Е) та Universal Camera v. National
Labor Relations Board. 340 U.S. 474 (1951).
76 Consolidated Edison Co. v. National Labor Relations Board, 305 U.S. 197, 229 (1938).
77 Див. розділ V, а також книгу Robert L. Stern. Review of Findings of Administrators, Judges and Jures:
A Comparative Analysis, 58 Harv.L.Rev. 70 (1944).
78 Див. Aman & Mayton (виноска 1).
7 Це дійсно так для багатьох позовів у цивільних справах. Див. Chandler v. Roudebush, 425 U.S. 840 (1976) (дискримінація робітників за наймом).
80 Див. Agosto v. Immigration and Naturalization Service, 436 U.S. 748 (1978) (перегляд de novo рішення у справі про депортацію та громадянство передбачався законом та Конституцією).
206 Розділ VI
мативному акті ясно не зазначено, що справу можна вирішити інакше, наглядовий суд «може не ухвалити іншого рішення по адміністративній справі, виходячи з власного тлумачення нормативного акта» .
Перегляд спірних питань щодо встановлених фактів та правових норм. Інколи виникають спірні питання, які торкаються не тільки «належного» використання тієї чи іншої правової норми, але й встановлених по справі фактів, оскільки ці аспекти тісно пов'язані. У таких випадках суд, що здійснює перевірку, повинен затвердити встановлені факти по справі, якщо до них були застосовані належні положення закону82. Однак фактори визначення того, чи чітко викладені положення закону, або наскільки правильно вони застосовуються до конкретної справи, викликають багато суперечок 83.
4. Контроль самостійної діяльності адміністративних
органів
Багато рішень адміністративні органи ухвалюють на власний розсуд без звертання до закону або врахування ряду фактів. Питання про необхідність здійснення судової перевірки та визначення меж цієї перевірки дуже важливі.
На перший погляд, Акт про адміністративні процесуальні норми дає суперечливі відповіді на питання про використання судової перевірки адміністративних дій.
З одного боку, він зазначає, що суд може відмінити адміністративну акцію, якщо вона «довільна, претензійна, корислива, зроблена за неправильним розсудом або не відповідає закону» 84. З іншого — він забороняє судовий контроль будь-якої справи, що «згідно з законом розглядається адміністративним органом» 85. Якщо справа фактично розглядається адміністративним органом, то суду важко визначити, чи були порушені автономні права адміністративного органу. Інакше кажучи, якщо немає передбачених законодавством обмежень стосовно дій адміністративного органу, судовий контроль є, безперечно, довільною заміною рішення адміністративного органу рішенням суду. Суд визнає, коли дійсно немає «відповідного закону», тобто не існує правових норм та стандартів, за якими суд, що переглядає справу, може зробити висновок про правомірність рішення адміністративного органу, що тоді така справа не переглядається. Але якщо існує відповідний закон, що регламентує дії адміністративного органу, тоді його рішення підлягають перегляду, а існуючі юридично-правові норми та стандарти застосовуються для визначення порушень свободи дії .Наступний приклад ілюструє застосування як судового контролю, так і стандартів визначення порушень «свободи дії». У справі Громадяни за збереження парку Овертон проти Вольпе (Citizens to Preserve Overton Park v. Volpe) міністр транспорту виділив місцевій адміністрації федеральні кошти для будівництва магістралі через парк. Відповідний законодавчий акт дозволяє таке будівництво за умови, що «більш економічного та виваженого» маршруту для будівництва магістралі не існує. Без альтернативного маршруту закон зобов'язує робити все можливе для «зменшення шкоди» парку. Міністр вирішив, що питання про існування альтернативного
81 Chevron, U.S.A., Inc. v. Natural Resources Defense Council, 467 U.S. 837 (1984), що обговорювалася
у розділі II. У роботі Strauss (виноска 1) визначаються критерії «високої оцінки».
82 Див. National Labor Relations Board v. Hearst Publications, Inc., 322 U.S.
Ill (1944) (визначення, чиможна розглядати в межах змісту Національного акта щодо трудових відносин «хлопчиків-газетярів», які
продають газети на вулицях, як «найманих робітників»).
83 Див. роботу Атап & Mayton (виноска 1), § 13.7. Подібна проблема (співвідношення фактів з поло
женнями закону) постає при розподілі обов'язків між суддею та журі. Див. також розділ III.
84 Див. Анотований кодекс законів СІЛА (U.S.CA.), 5, § 706.
85 Анотований кодекс законів СІЛА (U.S.C.A.), 5, § 701 (а).
Професор Шварц, посилаючись на англійський юридичний досвід, не погоджується з тим, що без передбачених законом стандартів немає чого переглядати. (Див. Schwartz (виноска 1), § 8.11,495. 8? Див. 401 U.S. 402 (1971).
Адміністративне право 207
«більш економічного і виваженого» маршруту перебуває цілком у компетенції міністерства і не підлягає судовому контролю. Однак Верховний суд зробив висновок, що фактично є «відповідний закон», за яким Конгрес може захищати паркову землю. Відповідний юридичний стандарт передбачає визначення того, чи всі альтернативні варіанти розглянуті міністром і наскільки чітко виважені всі існуючі проблеми з вибором найбільш придатного маршруту. Таким чином, суд не може диктувати рішення адміністративному органу у разі права останнього на свободу дії, але він має право впевнитися, що прийняте рішення є виваженим та раціональним з урахуванням усіх факторів, які треба брати до уваги згідно з за-конодавством 88.