2. «Криза» системи відшкодування правопорушень і нещодавні спроби реформ
«Спалах» судових процесів. В останні роки багато людей стали стверджувати, що тягар суспільства, пов'язаний із покриттям вартості відшкодування шкоди шляхом страхування, став занадто великим.
Найчастіше це стосується справ про злочинну недбалість лікарів, де надзвичайно велика вартість страховки приплюсовується до не менш великої вартості медичного обслуговування у США. У сфері відповідальності за виріб критики доводять, що підвищення виплат і кількість судових справ поставили жорстку перешкоду для розвитку підприємництва і наукового прогресу по всіх Сполучених Штатах. Постійне побоювання відповідальності робить майже неможливою розробку високоризикованих проектів і перешкоджає розвиткові наукових досліджень. Підкреслюється, що доступність правил встановлення відповідальності, присутність страховки і загальне зростання рівня правової грамотності призвели до «спалаху судових процесів» у сфері деліктів, коли кожен, маючи тільки натяк на пошкодження, подає в суд на відшкодування, навіть не обміркувавши це як слід.1 Див. Maryland Casualty Co. v. Pepperc, 355 N.E 2d 24 (111.1976) (суд вирішив, що правопорушник несе відповідальність як за навмисні, так і ненавмисні дії; якщо страховим полісом передбачена хоча б одна з цих категорій відповідальності, страхова компанія повинна захищати інтереси свого клієнта у суді).
147 Як приклад див. Merritt v. Reserve Insurance Co., 110 Cal. Rptr. 511 (Cal App. 1973).
404 Розділ XI
Види обмежень, запроваджених реформою системи деліктів. Унаслідок проведення реформи системи деліктів були зроблені численні обмеження, які, власне, набули вигляду зміни статутного законодавства. Основні засади відповідальності залишились незмінними. Значні обмеження були зроблені стосовно розміру вста-новлених виплат. Внесені у 1986 р. зміни передбачали: 1) модифікацію солідарної і особистої відповідальності — у 15 штатах; 2) модифікацію чи виключення правил щодо побічних джерел — у 11 штатах; 3) введення обсягів виплат за нематеріальні збитки — у 22 штатах; 4) введення рамок відшкодування каральними покараннями — у 12 штатах; 5) врегулювання випадкових гонорарів адвокатам — у 8 штатах 148.
Ці реформи були зумовлені насамперед потребою зменшити розміри виплат і вартість страхування. Саме в цьому і полягає тенденція американської деліктної системи.Обгрунтування припущень щодо деліктної відповідальності. Всупереч усьому, реформа була проведена без врахування інформації про те, як працює система деліктних відшкодувань і що потребує змін. Все вище наведене свідчить: ми припускаємо, що судовий процес не обов'язково є справедливим вирішенням справи і що існує багато невідомих нам речей 149. Щодо скарг на «спалах судових процесів» і схильності американців «судитися за капелюх, збитий з голови», то є вагомий доказ протилежного, а саме: справи по автомобільних аваріях, де тільки мізерна частина випадкових смертей і травм стала предметом позовів щодо компенсації. Поглиблине вивчення питання показує, що більшість поданих позовів врегульовується поза судом, і в середньому ці врегулювання неповністю відшкодовують позивачу завдані збитки. Щодо скарг на «неістових» присяжних (див. розділ III), то у більшості випадків суддя і присяжні досягають згоди, та й розбіжності стосовно розміру відшкодування тут незначні. «Проблему» каральних виплат як відшкодування, ми вже розглядали