Г. Інтерпретація законодавчих актів
Наступний матеріал є добіркою підходів та принципів, якими звичайно керуються в юридичній практиці при інтерпретації законодавчих актів . Знайомлячись з ними, потрібно мати на увазі дві речі.
По-перше, не існує єдиного офіційно затвердженого переліку підходів чи принципів . Більшість справ, на які ми посилаємось, взято з практики Верховного суду Сполучених Штатів. Це зроблено переважно для полегшення сприйняття існуючих поглядів. Суди штатів не обов'язково повинні наслідувати підхід Верховного суду, за винятком, коли йдеться про федеральні законодавчі акти. Однак підходи суду штату в кожному випадку загалом схожі. По-друге, багато принципів суперечать один одному. В деяких випадках вибір судом того, а не іншого принципу залишається непоясненим .Узагальнюючи інтерпретацію законодавчих актів судами Сполучених Штатів, можна сказати, що більшість з них вірить у необхідність інтерпретувати текст законодавчих актів таким чином, щоб його положення застосовувалися найбільш ефективно, стали ще більш довершеними, і що найкращим виявом мети, яку переслідував законодавець, є сам текст законодавчого акта. Проте існує багато звичних підходів, які ігнорують чи протидіють цій меті .
1. Правило «ясного значення»
Правило «ясного значення» знову стає широко вживаним після періоду нехтування ним . Згідно з цим правилом суд повинен так тлумачити законодавчий акт, щоб його слова набули ясного (адекватного) змісту, за винятком, коли це може призвести до абсурдного результату. Звертання до історії творення та застосування законодавчого акта чи намагання дати інтерпретацію тексту, вийшовши за його межі, не допускаються.
Прибічники правила «ясного значення» наводять два аргументи на його користь. Перший — те, що законодавець прийняв, а виконавець застосував положення за-
66 Friedman, at. 351—354; див. також Arthur Т. von Mehren. Law in the United States 20—21 (Kluwer 1989).
67 Щодо таксономії методів, прийнятих у США, див.
MacCormick & Summers, at. 407—459. Ця чудовакнига містить розділи щодо інших країн і порівняльний аналіз F. Reed Dickerson. The Interpretation and
Application of Statutes (Little, Brown 1975) (класична, хоча теоретична книга); Jack Davies. Legislative Law
and Process in a Nutshell, 2d ed. (West 1960). Корисною книгою з вправами та задачами є праця William
P. Statsky. Legislative Analysis and Drafting, 2d ed.(West 1984).
68 Деякі законодавці штатів намагалися скласти перелік правил. Див. Minn. Stat. Ann. § 645.16, а
також Model Statutory Construction Act, 14 Unif. L. Ann. 513.
З цього приводу див. Karl Llewellyn. Remarks on the Theory of Appellate Decision and the Rules of Canons About How Statutes are to be Construed, 3 Vanderbilt L. Rev. 395, 401—406 (1950). Один коментатор відмітив занепокоєно, що Верховний суд частіше вживає формальні максими для тлумачення законодавчих актів. Див. Daniel A. Farber. Revival of the Canons, Trial, p. 82 (June 1992), а також Daniel A. Farber. The Inevitability of Practical Reason: Statutes, Formalism and the Rule of Law, 45 Vanderbilt L. Rev. 533,535
(1992).
Тут не зроблено спробу розділити законодавчі «цілі» та «намагання». Див. Reynolds, § 5.5. 71 Див. Phillip P. Frickey. The New Textualism, 37 U.C.L.A. L.Rev. 621 (1990).
Методологія права 59
конодавчого акта, а не доповідь комітету чи промову прибічника або противника згаданого правила. За словами судді Джексона (Jackson), «тлумачення закону є справою Конгресу». На його погляд, потрібно завжди дотримуватися духу і букви законодавчих актів, окрім випадків, коли вони «безвихідно двозначні». Це дає змогу суду включитися, вислухати сторони і не загрузнути у «політичних суперечках», які супроводжують процес. Другий аргумент — звичайні люди і більшість юристів сприймають лише текст законодавчих актів і не мають доступу до матеріалів з історії їх творення та застосування. Вони не можуть взяти участь у законотворчих дебатах, змінювати законодавчі положення.
Тобто це правило не дає змоги зробити право недоступним для більшості громадян країни .Противники правила «ясного значення» вважають, що воно «базується на помилковому твердженні, ніби слова мають фіксований зміст», і наголошують, що вони «є лише загальними символами, котрі вживаються для спілкування — тобто, їх застосування не обмежується законодавчим процесом» 73. Як стверджував суддя Холмс (Holmes), «слово є не кристалом прозорим і незмінним, а лише шкірою живої думки, зміст його може змінюватися відповідно до обставин і часу, в яких його вживають» . Більше того, правило «ясного значення» може послужити причиною гіршого юридичного втручання, ніж те, якого хотіли уникнути: «чому суддям повинно бути дозволено нав'язувати своє власне чи якоїсь гіпотетичної особи розуміння слів законодавчого акта, замість того щоб звернутися до першої законодавчої інстанції?» 75. Верховний суд свого часу виправдав застосування правила «ясного значення». Класичний приклад такого застосування мав місце у справі Камінетті проти уряду США (Caminetti v. United States) , коли федеральний кримінальний закон, що забороняв пересування жінок через кордони штатів для занять проституцією чи «для будь-яких інших аморальних цілей», суд використав для заборони некомерційної розпусти, хоча його положення звучали досить однозначно. Дане рішення викликало бурхливі протести, оскільки єдиною метою цього законодавчого акта було зупинити саме комерціалізоване зло.
Деякі коментатори та судді вважають, що тенденція у бік застосування правила «ясного значення», яка намітилася наприкінці 1980-х p., великою мірою стала наслідком впливу судді Скалія (Scalia). А в 1981 р. Верховний суд визнав, що він завжди надавав перевагу наявному тексту законодавчого акта над історією його створення і застосування . Проте у 1989 та 1990 pp. відповідно лише в 10 з 65 і 19 з 55 випадках інтерпретацію законодавчих актів було здійснено без жодних посилань на історію їх творення .