д. Фінансова система та право власності корпорації
Корпорації нарощують капітал перш за все шляхом випуску «цінних паперів». Вони є підставою для обов'язкових виплат або засвідчують право на отримання частки прибутків. Більшість корпорацій випускає два типи цінних паперів для інвесторів: (1) звичайні акції, або акції основного капіталу; (2) облігації, або позикові цінні папери .
Фонди.
Як зазначалось вище, акції основного капіталу — це процентна частка власності корпорації. Акції корпорації переміщуються, як правило, вільно, тобто вони можуть бути куплені або продані інвесторами без згоди корпорації. Остання просто робить зміни в своїх реєстраційних записах, вказуючи нових акціонерів. Смерть акціонера істотно не впливає на діяльність корпорації, оскільки нащадки цього акціонера стають новими акціонерами-власниками . Покупці акцій фактично не володіють фондами корпорації. Всі активи корпорації залишаються її власністю. Акціонери отримують визначені права в залежності від типу акцій, якими вони володіють.Цінні папери корпорації, як правило, поділяються на дві категорії: «загальні акції» і «привілейовані акції». Загальні акції — це основний тип акцій, які випускає кожна корпорація. їх власники мають право: (1) вибирати директорів корпорації, брати участь в обговоренні інших питань, які вимагають згоди акціонера, наприклад злиття корпорацій, (2) одержувати вартість майна за вилученням суми зобов'язань при ліквідації корпорації. Дивіденди — це частина прибутку корпорації, яка сплачується акціонерам. Про величину дивідендів оголошує правління директорів, і вони, як правило, виплачуються щоквартально. Дивіденди є одним із шляхів отримання прибутку акціонерами залежно від їх інвестиційного вкладу в корпорацію. Ще один шлях їхніх прибутків — це збільшення ринкової вартості акцій. Однак правління директорів не зобов'язане оголошувати виплату дивідендів, а акціонери не мають невід'ємного права на виплату дивідендів.
Адже немає гарантії, що основний капітал зросте в ціні. Остання може і знижуватися.Привілейовані акції також є процентними частками власності корпорації. Однак власники привілейованих акцій мають більше прав. Вони мають привілеї порівняно з власниками загальних акцій. Насамперед власники привілейованих акцій мають переваги стосовно дивідендів. Хоча привілейовані акції також не гарантують виплати дивідендів, однак у випадку проголошення такого рішення правлінням директорів власники привілейованих акцій отримують їх раніше, ніж власники звичайних акцій. Трапляється й таке, що власники привілейованих акцій отримують дивіденди, а власники звичайних — ні. Власники привілейованих акцій мають перевагу і у випадку ліквідації корпорації.
Облігації. Крім акцій більшість корпорацій випускає також позикові цінні папери, або облігації. Це своєрідна форма позичення грошей. Іншими словами, купується не частка власності корпорації, а власник облігації надає позику корпо-
Це дуже важко здійснити, якщо деякі акціонери «С- корпорації» не є працівниками, а сума такого розподілу настільки велика, що розміри зарплат або винагород виходять за межі, встановлені IRC. 42 Див. Henn and Alexander, §§ 154—161.
У випадку із закритими корпораціями статті договору про корпорацію можуть обмежувати процес переміщення акцій. Це робиться для того, щоб не втрачати контроль над корпорацією.
486 ¦ ¦¦' Розділ XV
рації. Облігація дає безумовну гарантію виплати корпорацією вказаної суми власнику облігації у визначений термін. Крім того, власник облігації має право на періодичні процентні виплати. Наприклад, корпорація АБВ випустила десятирічну облігацію вартістю 1000 дол. США, із сплатою 6 % річних. Покупець облігації платить корпорації 1000 дол. США. Остання зобов'язується відшкодувати покупцю цю суму через десять років. Але протягом цих десяти років корпорація погоджується виплачувати покупцю щорічно 6 % номінальної вартості кредитного білета, або 60 дол. США за рік. На відміну від акціонерів власники облігацій не мають права голосу і не отримують дивідендів. У даному випадку встановлюються дебітно-кредитні відносини між корпорацією та власником облігацій.