2. Часткова перевірка«раціонального обгрунтування» законодавства у сфері економіки, бізнесу й соціальних програм
Тест «раціонального обгрунтування» використовується для класифікації законодавства у сфері економіки, бізнесу й соціальних програм, яке не має безпосереднього відношення до реалізації фундаментальних прав.
Це означає, що коли законодавча влада може у межах своїх повноважень здійснити раціонально обгрунтовану класифікацію людей або речей тим самим чином, що й нормативні акти або закони, які перевіряються, значить ці нормативні акти або закони не порушують пункту про рівний захист з боку закону. Немає потреби розраховувати на те, що проведене обгрунтування надасть закону чинності; раціональне обгрунтування може бути сформульоване пізніше нарадою суддів у процесі судової перевірки.Як нещодавно постановив суд, закон згідно з тестом «раціонального обгрунтування» буде підтримано, «якщо формулювання фактів можна розумно використати для їх виправдання»178. У противному разі цей закон потребує часткової перевірки. Суть її полягає в наступному: «Конституція припускає, що... навіть нерозважливі рішення будуть неодмінно виправлені політичним процесом і юридичне втручання в цілому невиправдане. І не має значення, наскільки обмежено ми можемо сприймати діяльність політичної гілки влади» . Якщо аналізувати «цілі і засоби законотворення, то ціль повинна відповідати законності, а вибрані засоби повинні лише передбачати наслідки». За таких умов надзвичайно легко знайти раціональне обгрунтування закону. Коли ж до нього застосувати жорстку перевірку, в процесі якої буде проведено відповідну класифікацію цього закону, то його можна скасувати.
Останнім прикладом застосування тесту «раціонального обгрунтування» є справа Даллас проти Стенгліна (Dallas v. Stanglin)180, в якій суд одностайно визнав постанову муніципалітету, що обмежує допуск осіб віком від 14 до 18 років у деякі танцювальні зали. Перш за все суд встановив, шо закон не обмежує жодного з прав, гарантованих 1 поправкою або пунктом, який гарантує дотримання належних правових процедур, і, таким чином, не вимагає жорсткої перевірки.
В цій справі було застосовано тест «раціонального обгрунтування». Суд визнав аргумент, що немає раціонального обгрунтування для визначення різниці між танцювальними залами та іншими місцями загального користування (наприклад, місцями катання на роликових ковзанах), яке відповідало б меті міської влади перешкодити розпусті серед осіб віком до 18 років. Суд постановив, що різниця «може не визначатися, але диференціація повинна бути здійснена, бо це необхідно для проведення тесту «раціонального обгрунтування» .Оскільки тест «раціонального обгрунтування» є дійсно гнучким, то важко спростувати аргумент, що класифікація, висунута з метою встановлення чинності законодавства, не може передбачати його наслідків. Проте законодавча мета повинна бути законною, хоча трапляються справи, в яких, виходячи з цієї вимоги, законодавство визнається нечинним. У справі м. Кліберн проти Каібернського житлового центру (City of Cleburne v. Cleburne Living Center) міська влада забо-
Фундаментальне право на дотримання належних правових процедур розглянуто далі.
178 Sullivan v. Stroop, 496 U.S. 478 (1990).
179 Vance v. Bredley, 440 U.S. 93 (1978).
180 Див. Dallas v. Stanglin, 490 U.S. 19 (1989).
181 490 U.S. at. 28.
182 Див. 473 U.S. 432 (1985).
21*9-340
324 Розділ Ж
ронила використання будинків для спільного проживання розумово відсталих осіб. Проте вона дозволила спільне проживання не розумово відсталих осіб, які не перебувають у родинних зв'язках. Доки відхиляється аргумент, що розумово відсталі особи належать до «певних» груп, як, наприклад, національні меншини, не може бути доведено, що ця постанова порушує право на рівний захист з боку закону. Є тільки одне допустиме обгрунтування цієї постанови — бажання міської адміністрації утримувати розумово відсталих осіб окремо — мета, яка не може бути визнана законною. Суд використав подібне обгрунтування, але стосовно бізнесу в справі Муніципальна компанія страхування життя проти Барда (Metropolitan Life Insurance Co.
v. Ward) . У цій справі розглядалося питання про чинність закону штату, що передбачає вищі ставки оподаткування для страхових компаній з інших штатів, які працюють у даному штаті, порівняно з ставками для власних страхових компаній. Суд визнав, що закон може бути скасований, коли обгрунтуванням такого розмежування є бажання захистити місцевий бізнес від зовнішньої конкуренції, що відповідає цілям уряду. Незадоволена сторона в цій справі припускає, що можливою підставою для сприяння місцевим компаніям може бути турбота про споживача, тобто місцеві компанії мають більшу потребу в офісах, за допомогою яких вони обслуговують споживачів. Ці дві справи демонструють, що немає ніякої необхідності, щоб раціональне обгрунтування мало на увазі законні цілі. Турбота про споживача навіть не висувалася міською адміністрацією для виправдання своїх дій. Суд зважив на всі аспекти справи і передав її на розгляд нижчої судової інстанції з урахуванням можливого раціонального обгрунтування цього закону .