б. Аргументація за аналогією, без посередництва загального права
Існує декілька прикладів застосування законодавчих положень за аналогією, без посередництва загального права. У справах Сінтрон проти компанії Герц Тракінг Лізінг енд Рентал Сервіс (Cintrone v.
Hertz Trucking Leasing and Rental Service) та Ньюмарк проти компанії Гімбелс Інк (Newmark v. Gimbel 's, Inc.) Верховний суд Нью-Джерсі визнав, що гарантія відповідності меті, як її визначає Уніфікований комерційний кодекс (Uniform Coomercial Code - UCC) для продажу товарів, стосується оренди вантажівки та оплати обслуговування в салоні краси. У справі про оренду суд зазначив, що «практика надання гарантії під час продажу повинна служити основою і для прийняття аналогічних рішень у подібних справах, де розглядається питання про оренду майна». Ця точка зору грунтувалася на тому припущенні, що результат купівлі, продажу та оренди майна в принципі один і той самий . Проте огляд аналогічних справ, рішення в яких приймалися на основі положення UCC, показує, яким незмінним є ставлення до загального права. Інші суди брали до уваги лише результати цих справ і вважали, що на такі справи поширюється дія положень загального права стосовно цивільних правопорушень, навіть не згадуючи про Уніфікований комерційний кодекс .Одне з рішень Верховного суду США аргументувалося прямою аналогією, хоча суддя Скалія заявляв рішучий протест. У справі Компанія Ейдженсі Холдінг Корп. проти компанії Меллі-Даф & Есоушіейтс (Agency Holding Corp. V. Malley-Duff & Associates)130 Суд мав визначити термін для порушення справи на основі законодавчого акта про дії рекетирів та корумпованих організацій . Переважала думка про
124 Див.коментарі: The Legitimacy of Civil Reasoning in Common Law: Justice Harlan's Contribution, 82 Yale L.J. 258 (1972).
Вплив законотворення на розвиток загального права розглядався декілька років тому в статті James Landis Statutes and the Sources of Law // Harvard Legal Essays 213 (1934).
126 Див.
212 A.2d 769 (N.J. 1965).127 Див. 258 A.2d 697 (N.J. 1969).
Це збігається з припущенням укладачів Уніфікованого комерційного кодексу, що основні положення цього кодексу повинні застосовуватися для вирішення справ, які повністю не охоплені законодавством. Див. коментарі до § 1-102, Selected Commercial Statutes 26-27 (West 1994).
129 Див. Martin v. Ryder Truck Rental, Inc., 353 A.2d 581 (Del. 1976). Коли у 1990 p. у 43 штатах було
прийнято нову статтю 2А, яка стосувалася позик, застосування відповідних положень UCC було визнано
таким, що суперечить згаданій статті.
130 Див. 483 U.S. 143 (1987).
Законодавчий акт такого терміну не визначив. Звичайно у випадку порушення федеральної справи суд орієнтувався на строки, встановлені штатом. Це пояснювалось або тим, що штат має право застосовувати власний закон, коли не існує відповідного закону, прийнятого Конгресом, або тим, що суди можуть запозичати закони, встаношіені штатом.
Методологія права 67
застосування терміну, визначеного іншим федеральним законом, а саме — Законом проти трастів. Адже вважалося, що цей закон «найбільш наближений» до законодавчого акта про дії рекетирів та корумпованих організацій і має подібну структуру та цілі. Суддя Скалія, висловлюючи традиційний погляд на положення загального права, розглядав цю форму аргументації як незаконну. Якщо законодавчий акт не вказує обмежувального терміну, заперечував він, тоді штат має право вважати, що такого терміну просто не існує. Він критикував суддів за те, що вони «з нетерпінням переглядали законодавчі акти, вишукуючи необхідний обмежувальний термін», хоч практики звертання до аналогічного федерального законодавчого акта не існувало. Він не міг «знайти законодавчої основи для нового правила» і доводив, що просте перенесення обмежувального терміну з іншого закону не є тим рішенням, яке повинна приймати законодавча влада .
Розходження між положеннями загального права, впровадженими на основі законодавчих актів, та прямою аргументацією за аналогією з законодавчими актами пояснюється також відсутністю в правовій системі СІЛА чіткої межі між «заповненням прогалин у загальному праві» та інтерпретацією законодавчих актів.
Одна досить впливова особа помітила, що у цьому випадку «законодавча інтерпретація перетворюється на юридичне правотворення, яке переконливо свідчить про мету законодавчої влади»13 . Таким чином, ситуацію можна охарактеризувати або як забезпечення загальними положеннями, з огляду на мету законодавства, або як заповнення прогалин законодавства та орієнтація на додаткові положення загального права . Далі поділ ускладнюється тим, що законодавці часом наділяють суди повноваженнями створювати загальне право (інколи й de facto) . В таких випадках вважається, що надані повноваження будуть використовуватися відповідно до законодавчої політики, яка є типовою для цієї сфери права.Перед тим, як закінчити розгляд цього питання, необхідно зауважити, що з наведених випадків читач не повинен робити висновок, що американські суди часто приймають рішення за аналогією з законодавчими актами. Думка судді Скалія у справі Агенція Холдинги (Agency Holding) — це приклад традиційного розгляду справи. Крім того, правило expressio unius est exclusio alterius, яке в останні роки все частіше вживається Верховним судом, заважає прийняттю рішень за аналогією . Отже, поки що прийняття рішень за аналогією є екзотичною формою законодавчої аргументації, яка частіше відхилялася, ніж приймалася. Однак суди СІЛА схильні вдаватися саме до такої аргументації.
132 Але див. Traynor, at. 405—409 в англійському загальному праві протягом 1300—1800 pp. суди
виносили рішення за аналогією з обмежувальним періодом, встановленим Парламентом (якщо такі
рішення неможливо було прийняти на основі чинних законодавчих актів). Трейнор був суддею Верхов
ного суду Каліфорнії.
133 Hart and Wechsler's. The Federal Courts and the Federal System 863 (3 ded.) (Foundation Press 1988).
Порівняйте справу Willv. Michigan Dept. Of State Police, 491 U.S. 58 (1989) (вякій застосовувалося
складне визначення законодавчого терміна «особа»), зі справою DeSyha v. Ballentine, 351 U.S. 570 (1956) (в якій визначення терміна «діти» у федеральному законі про авторські права розглядалося як питання федерального загального права, а не як одна з інтерпретацій законодавчого терміна).
135 Див.
Textile Workers Union v. Lincoln Mills, 353 U.S. 448 (1957) (тлумачення § 301 Закону Тафта-Гартлі як керівництва для прийняття положень федерального загального права, що регулюють трудові відносини); Sherman Antitrust Act, 15 U.S.C.A. 1; National Society of Professional Engineers v. United States, 435 U.S. 679, 688 (1978) (формулювання у законодавчому акті, внесене Конгресом, яке забороняє виправдовувати всі домовленості про стримання комерції чи торгівлі «традиціями загального права»). Див. також , Federal Rule of Evidence (FRE) 501 (право свідка не проходити перевірку «повинно встановлюватись принципами загального права, як вони можуть бути інтерпретовані судами Сполучених Штатів на основі аргументації та досвіду»).Для винесення справедливого рішення за аналогією, суд повинен зрозуміти, що максима expressio unius не може застосовуватись до окремого законодавчого акта. Див. Reynolds, at. 123.
5*9-340
68 Розділ II