3. Альтернативні варіанти відшкодування правопорушень
Робітничі компенсації. Невичерпним джерелом цивільних позовів є сфера відносин між працівниками та роботодавцями. Проте протягом років жорсткі законодавчі положення стосовно недбалості потерпілого, передбачуваного ризику і правило про збитки, заподіяні колегою по роботі , обмежували можливості відшкодування на рівні нижчих ланок судового розгляду.
Навіть у дуже простих справах було важко судитися з роботодавцем, оскільки його сили у суді були незрівнянно більшими. Інколи минали роки, а робітник, котрому була заподіяна шкода, не міг отримати компенсації. Але на початку XX ст. багато штатів почали впроваджувати законодавчі акти про «робітничі компенсації» , згідно з якими роботодавці повинні були робити відшкодування за травми, отримані працівником на робочому місці. Для отримання компенсації вже не потрібно було доводити відповідальності роботодавця. Компенсаційні виплати складалися з неотриманої заробітної плати і медичних витрат. Вони не включали компенсації за біль і страж-148 Лив-National Underwriter, No. 1,91 stYear6, Jan5,1987. Огляд цієї публікації наводиться в Prosser & Keeton (виноска 1, § 84 ) (1988 Supp. p. 85).
149
150 Див. вище.
151 Згідно з цим правилом, якщо безпосередньою причиною пошкоджень, яких зазнав працівник,
були дії (або бездіяльність) його колеги по роботі, роботодавець не може бути притягнутий до
відповідальності. Див. Priestley v. Fowler, 150 End. Rep. 1030 (1837).
152 Для більш детального розгляду питання про компенсацію робітнику див. MarkA. Rothstein Et Al.
Employment Law §§ 7.1. і далі (West 1994). §§ 10.6 , а також Jack В. Hood, Benjamin A. Hardy, Jr., & Harold
S. Lewis, Jr. Worker's Compensation And Employee Protection Laws In a Nutshell 1 — 140 (West 1990).
Див. Saks (виноска 142).
Деліктне право 405
дання, штрафних відшкодувань та інших елементів системи відшкодування деліктів.
Засіб судового захисту був надзвичайним.Особливістю такої системи компенсацій є те, що гроші сплачуються працівникові одразу після нещасного випадку, коли вони найбільше потрібні, і їх отримання не пов'язується з питанням «Хто винен?». Роботодавців це також влаштовує. Розмір виплат можна передбачити і підрахувати І53.
Система страхування випадкових автокатастроф. Іншим джерелом позовів є дорожньо-транспортні пригоди. Дійсно, справи по автомобільних аваріях переповнили суди багатьох штатів. Щоб вирішити цю проблему, приблизно у половині штатів були прийняті законодавчі акти про страхування від «безвинних» аварій. Це означало, що замість того, щоб доводити, хто винен в аварії, і потім знімати гроші із рахунку страхової компанії супротивника, кожна сторона, причетна до справи, отримує компенсацію збитків від своєї страхової компанії. В такий спосіб відвертається необхідність судового процесу для отримання компенсації у більшості випадків дорожньо-транспортних пригод. Але слід зауважити, що для успішного функціонування така система компенсацій повинна бути поставлена на примусову основу.
У багатьох випадках водій, який має «безвинну» страховку, може отримати відшкодування за медичне обслуговування і за втрачений заробіток чи за пошкодження будь-якого майна, що сталося в результаті аварії. Однак ця система не може застосовуватись при відшкодуванні травм, що спричинили смерть чи серйозну деформацію або тимчасове послаблення деяких функцій організму. Для останніх все ще залишається звичайний спосіб судового захисту. Варто зауважити, що в деяких штатах зазначена система страхування визнана антиконституційною, але в основному її підтримують
153 Питання про конституційність системи робітничих компенсацій порушувалось у справі New-
York Central R.R. v. White, 243 U.S. 188 (1917).
154 Звичайно підставою для такої критики є закон про належну правову процедуру. Проте, коли
йдеться про економічні питання, фінансові питання та бізнес, які не стосуються порушення основних
прав, необов'язково вдаватись саме до цих законів. Див. розділ IX. Першим прикладом підтвердження
конституційності закону про абсолютну відповідальність (відповідальність без наявності доказів
провини) була справа Pinnick v. СІеагу, 271 N.E. 2d 592 (Mass. 1971). Під час розгляду цієї справи дуже
детально висвітлювалась дія закону про абсолютну відповідальність, прийнятого у штаті Масачусетс.