А. Адміністративні органи

Типи органів. У широкому розумінні цього слова практично кожна невійськова державна структура, крім судів та законодавчих органів, може бути визначена як «орган» ~. Разом з тим адміністративне право більш конкретно зосереджується на двох базових типах органів: органи управління та органи соціального забезпечення.

Органи управління врегульовують приватні відносини у різноманітних галузях — від транспорту до продуктів харчування та виписування рецептів на ліки.

Установи соціального забезпечення розподіляють допомогу через різноманітні програми допомоги ветеранам, людям похилого віку, інвалідам та іншим. Прикладом такого органу є федеральна Адміністрація соціального захисту в Департаменті здоров'я та гуманітарних послуг. Обидва типи таких органів існують як на федераль-ному, так і на рівні штату. Вони уповноважені розробляти правові норми, впроваджувати їх та розв'язувати суперечки, що виникають у межах їх повноважень.

Федеральні органи, у свою чергу, розрізняються також залежно від того, чи вони є «виконавчими» органами, чи «незалежними». Перші підпорядковуються безпосередньо секретарю кабінету, тоді як незалежні органи керуються радами або комісіями, котрі формально не підлягають контролю з боку виконавчих органів влади 3.

Див. однотомні експертні дослідження з адміністративного права: Alfred С. Атап, Jr. & William T. Mayton. Hornbook on Administrative Law (West 1993); Bernard Schwartz. Administrative Law, 2d ed. (Little, Brown 1991); Robert J.Pierce, Sidney A.Shapiro & Paul R. Verkuil. Administrative Law and Process, 3d ed. (Foundation 1992). Примірник для студентів: William F. Fox, Jr. Understanding Administrative Law, 2d ed. (Mat-tew Bender 1992). Див. також Peter Strauss. An Introduction to Administrative Justice in the United States (Carolina Academic Press, Chapel Hill 1989) (книга спеціально написана для іноземних юристів).

2 Див. Анотований кодекс законів СІЛА (United States Code Annotated—U.S.C.A.), 5, § 551 (1).

Див. розділ I.

Адміністративне право 193

Переваги та недоліки адміністративних органів. Існують три основні причини створення органів. По-перше, адміністративні органи мають досвід у вирішенні специфічних проблем, чого бракує загальній виконавчій владі, законодавцям та суддям. Врегулювання такої своєрідної галузі, як економіка та ринкові відносини, потребує спеціальних знань та експертного досвіду, а також гнучкості для швидкого реагування на зміни економічних та інших умов. У галузі соціального забезпечення здійснюються досить широкі комплексні програми, які охоплюють таку велику кількість реципієнтів, що тільки за умови спеціального та кваліфікованого керівництва можна правильно розподілити допомогу. По-друге, це питання ефективності. Ефективність роботи значною мірою залежить від досвіду в управлінні. Ясна річ, що на неї впливає навіть сама структура адміністративних органів. Вони об'єднують «під одним дахом» функції законодавчої, виконавчої та судової влади, замість розподілу їх між більш традиційними різноманітними державними структурами . Третім позитивним моментом є автономна структура адміністративних органів, що робить їх більш незалежними та нечутливими до «політичних вітрів, які віють у Вашингтоні» 5. Існує думка, що таким чином політика уряду та його дії у певній галузі будуть послідовнішими, ніж коли б він контролювався політичними партіями.

Як це часто буває, переваги пов'язані зі своїми недоліками та труднощами. Так, досвід може перетворитися у консерватизм та нетерпимість. Надмірне зосередження на ефективності може викликати порушення прав людини. Ізоляція від політичного контролю може призвести до відсутності належної звітності про власну діяльність та її правомірність. Тому адміністративне право будується так, щоб була можливість посилити позитивні сторони адміністративних органів: їх досвідченість, ефективність та незалежність, і водночас — контролювати негативні сторони їх діяльності.

Сучасне адміністративне право сформувалося головним чином під впливом труднощів, пов'язаних із необмеженим примноженням адміністративних органів, зростанням 'їх кількості та розмаїття функцій у першій половині XX ст.

Далі ми розглянемо сферу компетенції федеральних адміністративних органів згідно з тим, як це викладено в Акті про адміністративні процесуальні норми, та з судовими прецедентами, що склалися у межах дії цього Акта. Частково причиною цього є важливість діяльності федеральних органів, а також те, що більшість актів адміністративного права штатів моделювалася з використанням федерального досвіду.

Адміністративні органи виконують дві базові функції, крім їх очевидної основної місії — втілення законів у життя: встановлення правових норм та розгляд суперечок. Спершу ми визначимо законодавчий та конституційний аспекти цих двох функцій. Потім розглянемо судовий та несудовий контроль за діяльністю адміністративних органів. Те, що останні поєднують функції законодавчої, виконавчої та судової влади, надає особливої ваги питанню розподілу влади, тому ми порушимо цей аспект після обговорення природи зазначених функцій. Наприкінці

4 Проблеми розподілу влади, притаманні таким структурам, досліджуються нижче.

5 Commodity Futures Trading Comm. v. Schor, 478 U.S. 833, 835 (1986).

6 Президентська комісія з Адміністративного менеджменту // Доповідь зі спеціальних досліджень

(1937). Цитується за книгою Aman & Mayton (виноска 1).

7 Лие.Анотованийкодекс законів ClilA(U.S.CA), 5, §§551-559, 701-706,1305,3105,3344, 5372,7521.

ІЗ 9-340

194 Розділ VI

ми коротко зупинимось на проблемах недоторканності державної влади, що були пору

шені у деяких процесах проти державних органів, та визначимо обставини, за яких суд

може виносити рішення про відшкодування збитків окремими чиновниками за їх

протизаконні адміністративні дії через несумлінність.