3.Конституційні Збори
Делегати цих Зборів не сумнівалися в необхідності створення сильного уряду, але не могли дійти згоди, якою мірою сильним він має бути. Вони на власному досвіді пере-коналися, до чого може призвести недостатність влади уряду, як це було в період Статей конфедерації, чи, навпаки, її надмірність — під час панування Британської корони.
Частина делегатів виступала за сильний національний уряд, спроможний піднятися над регіональними відмінностями. Інші ж не довіряли такому урядові й відкидали жорсткий контроль центру, якщо йому штати делегували хоч трохи більше прав, ніж це потрібно було для розв'язання проблем, породжених у період дії Статей конфедерації. З іронії долі й завдяки власній політичній спритності «націоналісти» почали називатися «федералістами», а ті, що, обстоюючи право штатів, послідовно виступали на Зборах проти ратифікації Конституції,— «анти-федералістами».На Зборах 1787 р. мали перевагу федералісти. Проте, як побачимо далі, вони мусили піти на значні компроміси з прихильниками влади штатів. Дебати серед депутатів не вщухали й під час обговорення Конституції на ратифікаційних зборах у штатах. Врешті-решт, незважаючи на значну опозицію, Конституцію було затверджено, з 4 березня 1787 р. почав діяти новий уряд .
5 Джеймс Медісон (1751—1836) вважається «батьком» Конституції (від цього титулу він
відмовився). Медісон відіграв вирішальну роль у підготовці проекту Конституції 1789 р. Записи, зроблені
ним під час Зборів, є основним джерелом інформації про роботу конвенції. До того ж Медісон, Гамільтон
і Джон Джей написали низку праць під загальною назвою «The Federalist Papers», в яких навели докази на
користь ухвалення Конституції. Див. The Federalist ( Jacob Е. Cooke, ed., Wesleyan U. Press, Middletown, Conn.
1961). The Federalist Papers є класичним твором політичної літератури СІЛА і навіть сьогодні постійно
використовуються Верховним судом для тлумачення Конституції. Після затвердження Конституції Медісон
став членом Конгресу, а 1808 р.
був обраний четвертим президентом Сполучених Штатів.6 Для докладнішого ознайомлення з подіями, пов'язаними з підготовкою і прийняттям
Конституції, а також із цитатами з першоджерел і, не в останню чергу, з її інтелектуальними здобутками,
див. Daniel Farber and Susanna Sherry. A History of the American Constitution (West 1990), а також Max Far-
rand. The Framing of the Constitution of the Union States (Yale U. Press 1913). Для ознайомлення з доку
ментами про Збори див. The Records of the Federal Convention of 1787 ( Max Farrand, ed., Yale U. Press
1913). Записи обговорення в штатах зібрані у творі Jonathan Elliot, The Debates of the Several State Con
ventions on the Adoption of the Federal Constitution (J.B. Lippincott Co. 1836).
14
4. Ратифікація Білля про права
Виступаючи проти Конституції, антифедералісти та інші опозиціонери посилалися на відсутність у ній переліку особистих прав громадян, які б обмежували повноваження нового централізованого уряду. Біллі про права визначали конституції багатьох штатів. Федералісти ж, прагнучи якнайшвидше закласти підвалини нового уряду, пропонували ініціаторам Білля про права дочекатися прийняття Конституції, а тоді вже додати до неї цей Білль як поправку. Федералісти погодилися. Значущість Білля підтверджує той факт, що 5 із 13 штатів під час ратифікації Конституції подали стосовно нього свої вимоги. Один з федералістів, Джеймс Медісон, який також наполягав на відкладенні питання про Білль, згодом виніс на обговорення свій варіант. Народ одразу ж підтримав його, і 1791 р. на його основі було внесено перші 10 поправок до Конституції.
Гарантії, що надаються Біллем про права, за винятком 10-ї поправки, не стосуються безпосередньо структури уряду, тому вони розглядатимуться в подальших розділах про конституційні права 7.