8.2. Літеральні договори (litteris)
Цивільне зобов’язання виникало і у тому випадку, коли воля сторін фіксувалася письмово (litteris). Римські юристи були вимушені визнати за законну і цю форму зобов'язань, давши їй назву літеральних контрактів (від «litera» – буква).
Найдавнішою формою договору став запис у спеціальному журналі або у прибутково-видатковій книзі. Записи робилися на основі досягнутої угоди, без якої договір був неможливий. За літеральною формою могли укладатися будь-які договори. Саме за допомогою такої форми договірних відносин римляни забезпечили новації у праві.Записи в прибутково-видаткових книгах кредитора не виключали зловживань з його боку. Тому в класичний період ця форма договору втратила своє значення, поступившись простішим і доступнішим формам літеральних контрактів. Так з'являється розписка, синграф, яка складалася третьою особою у присутності свідків, щоб засвідчити, що одна особа зобов'язалася сплатити іншій якусь суму. Сторони змушені були повідомляти свідкам зміст договору, що не завжди відповідало їх інтересам.
Складний характер укладення синграфу з часом зумовив появу простого письмового договору в його звичній формі. Він складався від першої особи, нагадував звичний для нас вексель і мав назву хірограф.