Всебічність, повнота й об'єктивність дослідження
обставин справи є основним напрямом, вихідним моментом першочергових гарантій встановлення істини при проведенні досудового слідства, необхідним фактом, що забезпечує досягнення мети розслідування.
Навіть незначне відхилення від цього принципу тягне за собою неможливість встановлен-ня об'єктивної істини, як наслідок — унеможливлюється здійснення передбачених законом завдань кримінального судочинства. Тому очевидно, що при розслідуванні кри-мінальної справи слідчий повинен будувати всю свою діяльність зі збирання та дослі-дження доказів виходячи з цієї вимоги закону1.Поняття всебічності, повноти та об'єктивності дослідження тісно пов'язані між собою. Всебічне дослідження обставин кримінальної справи неможливе без його повноти та об'єктивності й навпаки.
> йвдеио Є. Г., ТЪетяр М. М. Принцип всебічного, повного та стивного дослідження обставин кримінальної справи: поняття та // Науковий вісник НАВСУ. — 1996. — № 1. — С. 244—250.
67
Під всебічністю дослідження розуміють з'ясування всіх обставин по справі, як викриваль-них, так і виправдувальних, а також обставин, що пом'якшують та обтяжують відповіда-льність обвинуваченого. Крім цього, кримінальна справа вважається всебічно розслідува-ною тоді, коли проведено як загальне дослідження, так і дослідження за окремими версія-ми.
Як слідчий, так і суд повинні досліджувати всі об'єктивно можливі слідчі версії, що виникають у процесі досудо-вого і судового слідства, а не тільки ті, що підтверджують одержані достовірні дані. Якщо всі об'єктивно можливі версії, висунені слідчим або судом по кримінальній справі, не досліджені (не перевірені), розслідування не може вважатися закінченим.
Як свідчить практика, однобічність дослідження обставин вчиненого злочину тягне за собою повернення кримінальної справи на додаткове розслідування або відміну винесеного по такій справі вироку. Тому справу може бути визнано повністю розслідуваною і направлено до суду тільки в тому разі, якщо в підсумку всієї проведеної слідчим роботи, перевірки всіх можливих версій залишиться тільки та, яка з точки зору органу розслідування вже є не версією, а достовірним висновком.
Однак з погляду суду цей висновок є версією обвинувачення, що потребує перевірки в умовах судового розгляду. Ця версія буде вихідною при розгляді справи в суді, вона є основою для проведення судового слідства. У цих випадках суд не може бути зв'язаний тільки з версією обвинувачення, він, як орган правосуддя, повинен обов'язково розслідувати і протилежну версію, тобто припущення про невинність підсудної особи. Суд може вийти за межі доказів, зібраних не досудовому слідстві, вимагати і розглядати нові докази, що означає: суд має право висувати такі версії, які не перевірялися на досудовому слідстві. При поверненні судом справи на додаткове розслідування всі його версії підлягають обов'язковій перевірці1.Розглядаючи питання про співвідношення судової та слідчої версії, Л. Є. Ароцкер правильно зазначив: «Поклавши в основу додаткового розслідування версію суду»
1 Соловьев А. Д. Всесторонность, полнота и объективность предварительного следствия. — К., 1969. — С. 9.
68
и досудового слідства і дізнання можуть збирати до-°Рга аи\ підтверджують або спросто-вують обвинувачен-У першому випадку суд, прийнявши справу до свого НЯ адження, ви-ходитиме з цієї ж версії, яка була ним ПР°ута... у протилежному випадку, якщо судова вер-сія ВИ підтверджується, а для висунення інших обгрунтованих версій немає підстави, суд може висунути як судову версію обвинувачення, щодо правдивості якої раніше він мав сумніви»1.
Дуже важливо, щоб у процесі перевірки версії слідчий і СУД критично ставились до отриманої ними інформації, що підтверджує або заперечує ту чи іншу версію. Недопустимо «притягувати» ті чи інші дані до версії, яка, на думку слідчого чи суду, є найбільш правдоподібною. Така однобічність досудового чи судового слідства є причиною серйозних слідчих та судових помилок, а інколи може призвести до притягнення до відповідальності невинної особи і навпаки — безкарності щодо винного у вчиненні злочину.
Найбільш поширеними причинами, через які має місце однобічність розслідування або судового розгляду, є недоліки планування досудового або судового слідства при висуненні та перевірці версій, а також перебільшення доказового значення визначення обвинуваченим або підсудним своєї вини.
Визначення обвинуваченим або підсудним своєї вини ще не дає підстав стверджувати, що він здійснив той чи інший інкримінований йому злочин. Таке визнання має бути уважно перевірено.Повнота дослідження закріплюється з'ясуванням усіх обставин, що підлягають встановленню по кримінальній справі, всіх фактів злочинної діяльності обвинуваченого, а також залученням до справи такої кількості доказів, яка дозволить виконати це завдання. Повнота дослідження характеризує обсяг та межі доказування, вимагає дослідження і використання такої кількості доказів, що необхідна для прийняття законного й обгрунтованого рішення.
Отже, відмінність між всебічністю і повнотою полягає в якісно-кількісній характеристиці дослідження, оскільки поняття всебічності охоплює тільки з'ясування обста-1ИН) які підлягають доказуванню, а поняття повноти —
Q 42ПЄ°РИЯ доказательств в советском уголовном процессе. — М., 1973. —
69
дослідження доказів, необхідних і достатніх для встановлення цих обставин1. Тому всебі-чно повинні досліджуватися як обставини, так і докази.
З доказуванням тісно пов'язані інші поняття, що також є інструментом оцінки всебічності, повноти, об'єктивності дослідження обставин кримінальної справи. Йдеться про такі межі, що забезпечують повне та правдиве встановлення всіх обставин, які можуть мати значення для справи. Отже, межі доказування - це необхідна і достатня сукупність доказів, що зібрана по справі та забезпечує правильне її' розв'язання шляхом установлення шуканого комплексу обставин, який підлягає доказуванню. Поняття предмета і меж доказування взаємозв'язані та взаємозалежні: перше виражає мету, друге — засіб її досягнення2.
Поняття меж доказування, з одного боку, містить вимоги забезпечення необхідної та достатньої повноти пізнання важливих явищ та їх зв'язків, з іншого - виражає вимогу щодо надійності результатів пізнання. Інакше кажучи, межі доказування передбачають таку ухвалу по конкретній справі, щоб зібрана сукупність доказів з якісного боку забезпечувала встановлення кожного елемента предмета доказування, а з кількісного — гарантувала достовірність встановлення цих обставин для адресата доказування і всіх осіб, до яких звернені виховні та попереджувальні дії судочинства.
Таким чином вирішується загальне для теорії інформації завдання створення надійних систем з використанням порівняно надійних елементів перетворення можливих знань у достовірні. Йдеться як про докази, змістом яких є фактичні дані про елементи предмета доказування, так і про проміжні та інші допоміжні факти3.Межі доказування залежать передусім від предмета доказування. Тому на цій основі розглядаються всі фактичні дані, які стосуються справи та повинні бути зібрані, перевірені, оцінені. Ось чому всі процесуальні дії слід проводити.
1 Ароцкер Л. Е. Использование данных криминалистики в судебном разбирательстве. — М., 1964. — С. 59, 60.
2 Николайчик В., Матвиенко Е. Всесторонность, полнота и объективность предварительного расследования. — Минск, 1969. — С. 26, 27.
8 Теория доказательств в советском уголовном процессе. — М., 1973. — С. 186, 187.
70
об'єктивність як категорія, що правильно відображає ьЯу дійсність, ухвалює такий підхід до дослідження, Ре„ одяаково враховує всі обставини, що свідчать як «за», і «проти» обви-нувачуваного. Це веде до формування висновків по справі.
авд
Об'єктивність — правова та моральна вимога, що вису-
ється до кримінально-процесуального доказування і є В «упередженою та сумлінною у ставленні органів держа-Вц до фактичного матеріалу і такою, що виключає з їх боку суб'єктивізм, який веде до обвинувального або виправдувального нахилу.
Посадові особи, на яких покладено обов'язки здійснювати процес доказування, не повинні викликати ніяких сумнівів в упередженні щодо кінцевого результату справи. Слідчий, прокурор, суддя та інші учасники кримінального процесу, якщо вони особисто або їх родичі, безпосередньо або побічно, заінтересовані в результаті справи, не можуть брати участь у розслідуванні або розгляді кримінальної справи і підлягають відводу (статті 54, 56, 58, 60, 61 КПК України).
Об'єктивність сприяє достовірності знання як необхідній умові перетворення його у факт, тоді як необ'єктивність, упереджене ставлення до обвинувачуваного або інших учасників процесу сприяють прийняттю необгрунтованих рішень, що не відображають дійсного стану речей.
Принцип всебічності, повноти та об'єктивності, як один з основних у системі загальних і спеціальних принципів кримінального процесу, може мати різний ступінь втілення при дослідженні фактичних даних, обставин та доказів залежно від того, чи визнані вони законом як обов'язкові по кримінальній справі, чи такими не є.
До обставин, що підлягають обов'язковому встановленню по кримінальній справі, належать такі, що входять у предмет доказування (ст.
64 КПК України).Дослідженню та доказуванню по кримінальній справі підлягають передусім факти, обставини, які відповідають описаним у законі як елементи складу злочину ознакам. Однобічне та неповне дослідження свідчить про невста-новлення істини по справі й тягне за собою направлення 1 на додаткове розслідування або відміну вищестоящим. сУДом винесеного вироку.
Дослідженню підлягають усі обставини, як у позитивному, так І в негативному відображенні: наявність —
71
відсутність події злочину; винність — невинність обвинувачуваного. Тому не можна ін-терпретувати ст. 64 КПК України в тому розумінні, що в межах предмета доказування з'ясуванню підлягають тільки винність обвинувачуваного, а його невинність не доказуєть-ся, а презюмуєть-ся, встановлюється від протилежного, у формі так званого аналогічного доказування1.
Доказування однієї лише винності обвинувачуваного та презумпування його невинності внесло б у дослідження елементи однобічності та неповноти. Проти цього і спрямоване правило про тлумачення сумнівів, що, як справедливо зазначив В. М. Савицький, є додатковим стимулом для органу обвинувачення та суду в їх цілеспрямованості максимально повно і точно з'ясувати всі обставини справи, усунути будь-які можливі сумніви в правильності висновків, до яких вони дійшли, тобто однаково досліджувати обставини, що викривають або виправдовують обвинувачуваного2.
Крім обставин, що належать до предмета доказування, всебічному, повному та об'єктивному дослідженню підлягають й інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи (ст. 65 та ін. КПК України). Про них у законі сказано узагальнено, тому що всі юридично значущі обставини передбачити неможливо. Тому, досліджуючи справу під кутом зору ст. 22 КПК, необхідно кожного разу зважувати питому вагу та значення цих обставин, враховуючи їх зв'язок з іншими обставинами, у першу чергу з тими, що становлять предмет доказування, брати до уваги те, якою мірою вони можуть впливати на загальний висновок і до яких наслідків можуть призвести обставини, що їх не буде розслідувано.
Важливо при цьому враховувати, що судово-слідча практика систематизувала цілу низку таких допоміжних обставин, виявлення яких, як правило, впливає на обгрунтованість кінцевих висновків по справі.
До них відносять дані1 О. М. Ларін розглядає межі доказування як сукупність допоміжних фактів на відміну від предмета доказування як сукупності обставин, що підлягають доказуванню. Див.: Расследование по уголовному делу. — М., 1970. — С. 64.
2 Савицкий В. М. Государственное обвинение в суде. — М., 1971; Горский І'. Ф., Кокорев Л. Д., Элькивд П. С. Проблемы доказательств в советском уголовном процессе уголовном процессе. — Воронеж, 1978.
72
собу потерпілого, його взаємовідносини з обвинувачу- особливо у справах про вбивства; обставини, які ваЯ ^ть на схожість способів вчинення злочинів, що доз-
Ка
«є припустити їх здійснення однією особою; відомості, . свідчать про те, що обвинувачений схиляв свідків до чі неправдивих показань, роз'яснив родичам, як потрібно яснювати ті чи інші обставини тощо. Недослідженість обставин обумовлює ті самі наслідки, що й недо-ідженість обставин, які входять у предмет доказування1.
д
Тому не можна погодитися з думкою про те, що на правильність вирішення справи впливає тільки встановлення обставин, що складають предмет доказування2.
Достовірність встановлення обставин досягається за умови притягнення до справи необхідної сукупності доказів і їх всебічної та об'єктивної перевірки й оцінки. Невиправдане звуження обсягу доказів обмежує обсяг доказування, призводить до недослідженостї обставин. Усі докази, які сприяють виявленню значущих по справі обставин, повинні бути особливо ретельно досліджені, перевірені й оцінені.
Які саме докази повинні бути досліджені, залежить від змісту тієї інформації, що в них міститься, та її значення для справи. З цієї причини закон не визначає істотності того чи іншого доказу, не ставить відносність доказів у залежність від їх видів, надаючи суду, прокурору, слідчому можливість самим вирішувати ці питання, виходячи з того, яке значення вони мають для встановлення обставин, що підлягають доказуванню, до яких наслідків може привести відмова від їх дослідження3.
Отже, принцип всебічності, повноти й об'єктивності дослідження обставин справи є надійним засобом досягнення об'єктивної істини по кримінальній справі, який діє на всіх стадіях кримінального процесу і є необхідним засобом прийняття законних і обгрунтованих рішень при провадженні дізнання, досудового і судового слідства.
1 Савицкий В. М. Зазнач, праця.
2 Тыричев И. В. Принципы советского уголовного процесса. — М., 1983. -_ с. 37.
8 Воробьев Ю. А. Неполнота следствия как процессуальное основание возвращения уголовного дела на дополнительное расследование // Проблемы предварительного следствия в уголовном судопроизводстве, — М., 1980. — С. 129.