§3. Процесуальні форми використання спеціальних знань

До процесуальних форм використання спеціальних знань належить їх залучення, урегульоване кримінально-процесуальним законом. У цих ситуаціях обізнані особи мають певні права, а ь деяких випадках несуть відповідальність.

Залучення перекладача і особи, яка розуміє знаки німих або глухих (ст. 128 КПК України). Питання про залучення перекладача виникає в тому випадку, якщо особа, що бере участь у справі, не володіє мовою, якою провадиться судочинство. Перекладач залучається для того, щоб створити необхідні умови для правильного взаєморозуміння слідчого і учасників слідчих дій. Фактичною підставою залучення перекладача є факт незнання ким-небудь із учасників справи мови, якою ведеться розслідування. Юридична підстава полягає в призначенні перекладача слідчим або особою, яка веде дізнання.

До обізнаної особи, яка залучається як перекладач, ставляться певні вимоги. Вона має бути компетентною, тобто володіти мовою на рівні, достатньому для перекладу усного мовлення без словника, з точністю і повнотою, іцо не впливають на встанов-

80 68 са

лення істини у справі; незаінтересованою в результатах справи; не виконувати раніше в даній справі будь-яку іншу процесуальну роль, окрім перекладача.

Найбільш поширеною слідчою дією, до участі в якій залучається перекладач, є допит. Проте особа, що не володіє українською або російською мовою, може скористатися послугами перекладача в ході будь-якої слідчої дії.

Вельми істотна роль перекладача в справах, де беруть участь особи з вадами слуху і мовлення. Залучення обізнаних осіб, що розуміють знаки німих або глухих, передбачено тільки при пред'явленні їм обвинувачення або при допиті згідно зі ст. ст. 144,169 КПК України. Уявляється, що участь такого перекладача є неодмінною умовою проведення інших слідчих дій Ь глухонімими: відтворення обставин і обстановки події, очної ставки, пред'явлення для впізнання та ін.

Запрошуваний перекладач повинен володіти як жесто- мімічною мовою, так і дактильною азбукою. У деяких випадках глухонімий, що спеціально не навчався жесто-мімічній мові, не може спілкуватися з перекладачем, оскільки розуміє тільки певних осіб, що перебувають із ним в постійному контакті: рідних, знайомих, товаришів по службі, опікунів та ін. Особи, що розуміють індивідуальні жести глухонімого і правильно їх тлумачать, іменуються товмачами. Запрошення таких осіб є певного мірою відступом від вимог закону про незаінтересованість обізнаної особи. Однак участь товмачів - часто єдиний спосіб отримання Інформації від ненавчених глухонімих.

Залучення педагога (ст. ст. 168, 438 КПК України). Згідно із вимогами КПК України при допиті неповнолітнього свідка у віці до 14 років повинен залучатися педагог. Відносно неповнолітніх обвинувачених до 16 років у законі не передбачена обов'язкова участь в їх допиті педагога, однак практика свідчить про необхідність такої участі. При проведенні інших слідчих дій за участю неповнолітніх до 14 (16) років також бажане залучення педагога, хоча законом це положення не регламентоване. При цьому процесуальна роль неповнолітнього не повинна мати значення, оскільки залучення педагога обумовлене виключно віком особи.

Педагог, як обізнана особа в галузі педагогіки і психології, бере участь в допиті з метою надання допомоги слідчому в отри-

манні у допитуваного неповнолітнього показань про відомі йому факти і обставини злочину, що розслідується. Водночас педагог покликаний допомогти неповнолітньому подолати відчуття страху, сорому і налаштувати його на надання правдивих і повних показань. За допомогою педагога з'ясовуються суб'єктивні чинники, що утрудняють сприйняття і подальше запам'ятовування обставин, відомості про які необхідно отримати при допиті. До зазначених чинників належить розумовий розвиток неповнолітнього, стан психіки, схильність до фантазування, перебільшення, підвищена навіюваність, вразливість, особливе ставлення до учасників подій та ін.

До тактичних особливостей належить вибір педагога, знайомого або незнайомого допитуваному. Знайомий неповнолітньому педагог краще знає позитивні і негативні риси його характеру, схильності, інтереси, рівень Інтелектуального розвитку. Зі знайомим педагогом у такого допитуваного легше встановлюється психологічний контакт. Присутність такого педагога дисциплінує допитуваного неповнолітнього, сприяє відмові від давання неправдивих показань. В інших ситуаціях, коли допитуваний з почуття боязні розголошування повідомлених ним відомостей може надати неповні показання або приховати якісь обставини, бажано запрошувати незнайомого йому педагога.

Залучення судово-медичного експерта або лікаря (ст. ст. 168, 192, 193, 438 КГЖ України). Згідно з ч. 1 ст. 192 КПК України зовнішній огляд трупа слідчий повинен проводити за участю судово- медичного експерта, а у разі неможливості його викликати запрошується лікар. Судово-медичним експертом вважається співробітник Бюро судово-медичних експертиз МОЗ України. Відповідно до ч. 2 ст. 192 КПК України при ексгумації трупа з місця поховання обов'язково має бути присутнім судово-медичний експерт. Необхідність залучення судово-медичного експерта або лікаря обумовлена специфікою об'єкта огляду. Під час огляду необхідно послідовно і ретельно описати частини тіла, а також специфічні ознаки {наприклад, трупні плями), які потім можуть бути використані при проведенні судово-медичної експертизи.

Частина 2 сг. 193 КПК України передбачає проведення у разі потреби судово-медичного огляду за вказівкою слідчого одноособово судово-медичним експертом або лікарем. Рішення слідчого має бути втілене у форму постанови, в якій указується як особа, яка піддягає судово-медичному огляду, так і обізнана особа (судово-медичний експерт або лікар), якій доручено проведення огляду. Метою судово-медичного огляду, здійснюваного обізнаною особою за дорученням слідчого, є виявлення особливих прикмет, а також слідів, що виникли в результаті скоєння злочину. До першої групи належать патологічні зміни тіла оглянутого, шрами, хірургічні шви, сліди ін'єкцій, татуювання, родимки тощо.

Після закінчення судово-медичного огляду особа, що проводила його, складає відповідний процесуальний документ: акт, якщо огляд проводився судово-медичним експертом, або довідку, якщо огляд здійснювався лікарем. Процесуальне значення акта (довідки) не врегульоване законом. Ці документи не зазначені серед джерел доказів у ст. 65 КПК України. Вважається, що і акт, і довідка рівноцінні протоколу огляду з тією лише відмінністю, що оформляються одноособово обізнаною особою.

Судово-медичний огляд не може розглядатися як різновид експертизи. Суть цієї дії полягає в безпосередньому сприйнятті слідів і прикмет на тілі людини, їх фіксації і не включає процедуру дослідження з подальшим формуванням висновків.

Залучення лікаря при проведенні допиту неповнолітніх (ст. ст. 168, 438 КПК України) мас таку ж мету, як участь педагога, розглянута вище.

Участь спеціаліста при проведенні слідчих дій (ст. 128^і КПК України). Слідчий, що мас спеціальну юридичну освіту, володіє деякими відомостями і елементарними навиками зі збирання доказів, отриманими в процесі вивчення курсу криміналістики. Однак він не завжди в змозі самостійно і ефективно використовувати в процесі проведення слідчих дій весь сучасний арсенал техніко-криміналістинних засобів, у цей процес з об'єктивною необхідністю все частіше вступає процесуальна фігура спеціаліста як технічного помічника і консультанта слідчого. Спеціаліст - це не заінтересована в результаті справи особа, що володіє спеціальними знаннями і практичними навичками, залучається слідчим дня участі у провадженні слідчих дій і сприяння у виявленні/ закріпленні, вилученні слідів злочину (доказів).

Слідчий викликає спеціаліста у випадках, коли вважає необхідним використання спеціальних знань і навиків. Якщо слідчий вважає, що сам здатний впоратися з проблемами пошуку та збирання доказів, то спеціаліст не залучається.

Як спеціаліст може бути залучена будь-яка обізнана особа, до якої законом ставляться дві основні вимоги: незаінтересованість у результаті справи і компетентність, тобто володіння тими спеціальними знаннями і навичками, які необхідні при проведенні конкретної слідчої дії.

Під час проведення слідчої дії спеціаліст працює під керівництвом слідчого, з яким погоджує свою роботу. Дії спеціаліста відображаються у протоколі слідчої дії. Спеціаліст може давати усні консультації, пояснешія відносно виявлених слідів, але вони ніде не відображаються й доказового значення не мають.

Проведення судової експертизи (ст. ст. 75-77, 196-205, 433 КПК України). Судова експертиза визнається основною формою використання науково-технічних досягнень при розслідуванні злочинів, Вона призначається тільки після порушення кримінальної справи у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні у справі необхідні наукові, технічні або інші спеціальні знання (ч. 1 ст. 75 КПК України).

Проведення експертизи обов'язкове в тих випадках, коли той або інший факт не с очевидним, а може бути встановлений лише як висновок, заснований на використанні спеціальних знань. Визнати таку необхідність у конкретній слідчій ситуації повинен слідчий. Лише стосовно невеликої групи обставин, вичерпно перерахованих у ст. 76 КПК України і пов'язаних із вирішенням судово-медичних, судово-психіатричних і судово-психологічних питань, необхідність у спеціальних знаннях заздалегідь визнається законодавцем. Судова експертиза, як слідча дія, мас комплекс ознак. Судова експертиза - це проведене судовим експертом з використанням спеціальних знань і відповідно до закону науково- обґрунтоване дослідження поданих слідчим об'єктів з метою встановлення фактичних даних, що мають значення для справи, яке відображається у висновку експерта.

Судова експертиза проводиться експертом - обізнаною у певній галузі знань особою, яка володіє теоріею і методикою проведення одного або декількох видів судових експертиз і якій відповідно до закону доручено дати висновок.

Судовий експерт, як процесуальна фігура, володіє комплексом прав І обов'язків згідно зі ст. 77 КПК України і ст. ст. 12, 13 Закону «Про судову експертизу». До основних обов'язків судового експерта у кримінальній справі належать: проведення всебічного, повного, об'єктивного дослідження за поданими слідчим матеріалами в рамках своєї компетенції; надання обгрунтованого І об'єктивного письмового висновку з поставлених перед ним питань; заява про самовідвід за наявності передбачених законом підстав, які виключають участь обізнаної особи в справі як експерта (ст. ст. 54, 62 КПК України). Одночасно експерт наділяється правами, що дають йому можливість виконувати свої обов'язки. Зокрема, це право на ознайомлення з матеріалами справи, що належать до предмета експертизи; на заяву клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для складання висновку; на участь в допитах і інших слідчих діях, де експерт з дозволу слідчого може з'ясовувати питання, що належать до експертизи; указувати у висновку виявлені в ході проведення експертизи факти, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання.

Закон визначас вимоги, що прямо забороняють обізнаній особі виступати як експерт у справі. Бони стосуються ситуацій, коли обізнана особа раніше була учасником процесу доказування у справі, що розслідувалася (за винятком ролі спеціаліста), або предмет (питання) експертизи не відповідає його компетенції, тобто спеціальним знанням.

Компетенція судового експерта, що спеціалізується на проведенні конкретного роду (виду) експертиз, включає спеціальні пізнання про предмет, об'єкти і методи дослідження, використовувані в рамках даної експертизи.

Судова експертиза призначається тільки у порушеній кримінальній справі. Фактичною її підставою є необхідність виявлення виниклих у слідчого питань шляхом використання спеціальних знань. Юридичною підставою проведення експертизи е постанова слідчого. У постанові формулюються питання, що підлягають вирішенню, вказується перелік об'єктів, що направляються експерту, а також найменування експертної установи або прізвище експерта, який проводитиме експертне дослідження. Додатковою обов'язковою юридичною підставою проведення експертизи в експертній установі с письмова вказівка керівника про доручення проведення експертизи конкретному співробітнику, який з цього моменту виступає в ролі судового експерта у кримінальній справі (ст. 198 КПК України).

За результатами проведеного дослідження експерт складас висновок, якій є джерелом доказів (ст. 65 КПК України).

Допит експерта (ст. 201 КПК України). У слідчій практиці мають місце ситуації, коли при ознайомленні з висновком експерта слідчий встановлює, що викладена процедура дослідження або отримані висновки вимагають роз'яснення або доповнення. Виниклі утруднення вирішуються шляхом допиту експерта, яки виконав експертне дослідження. Допит допустимо проводити не тільки відносно даного експертом висновку, але і повідомлення про неможливість вирішення поставлених питань.

Допит експерта слідчим слід відрізняти від додаткової експертизи, призначеної за тими ж підставами. Експерт допитується у тому випадку, коли для усунення неясності або неповноти даного ним висновку не потрібне проведення додаткових дослід жень.

Порядок виклику експерта на допит і процедура допиту не регламентовані законом, але ці дії проводяться за правилами виклику і допиту свідка (ст. ст. 166,167 КПК України).

Результати допиту експерта можуть бути підставою для призначення слідчим додаткової або повторної експертизи того ж виду, іншої експертизи, а також прюведення слідчих дій з відбору і вилучення зразків для порівняльного дослідження, без яких допитуваний експерт не міг дійти обґрунтованого висновку або взагалі провести дослідження поданих об'єктів.

Допит свідкп-обізнапої особи. Практика розслідування злочинів свідчить проте, що спеціальні знання обізнаних осіб використовуються не лише в рамках тих слідчих дій, які спеціально для цього призначені. Як один з різновидів залучення спеціальних знань виступає допит обізнаної особи. Ця слідча дія в чинному процесуальному законі не передбачена, але вказана форма залучення спеціальних знань реалізується у вигляді допиту свідка (ст. 167 КПК України).

Можна виділити дві категорії свїдків-обізнаних осіб. Перші - це фахівці, які на підставі своїх спеціальних знань склали певні документи, що долучені до матеріалів кримінальної справи. До вказаних обізнаних осіб відносяться ревізори, контролери, інспектори та інші фахівці, які складали акти ревізій, перевірок, службових розслідувань та інші документи. Вони допитуються для уточнення і доповнення фактичних даних, що містяться в складених ними документах. Другі - це свідки у справі, які володіють спеціальними знаннями, навичками за родом своєї професійної діяльності. Мета допиту - отримання від обізнаних осіб довідкових відомостей спеціального характеру для з'ясування питань, що стосуються порядку ведення документації, послідовності і особливостей технологічних операцій виготовлення продукції, дотримання правил техніки безпеки тощо.