§4. Порядок проведення (структура) допиту
Кожен допит по-своєму індивідуальний. Але водночас з тим можна побудувати загальну тактичну схему проведення допитів, яка спирається на встановлені в ході узагальнення слідчої практики закономірності.
Залежно від тактичних завдань, які вирішуються протягом допиту, можна виділити певні йото стадії (етапи).Стадія ідентифікації особи, що прибула на допит. На цій стадії слідчий переконується шляхом ознайомлення з паспортом (чи Іншим документом), що на допит прибула викликана особа, а не інша.
Стадія встановлення соціально-демографічних даних допитуваної особи. Дані про себе допитуваний повинен назвати сам (вони заносяться в протокол: прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, місце роботи та ін.). Йому повідомляється мета виклику і встановлюються його стосунки з обвинуваченим. Це дуже важлива стадія допиту, на якій закладаються основи успіху. Слідчий вивчає особу і одночасно визначає лінію спілкування з допиту вашім. Тому для адаптації допитуваної особи рекомендується на даному етапі створити невимушену обстановку спілкування. Для цього допиту слід надати форму невимушеної бесіди, розпочати яку можна з питань, які, можливо, прямого відношення до кримінальної справи не мають, але дозволяють встановити психологічний контакт.
Психологічний контакт - це створення і підтримання атмосфери довіри допитуваної особи до слідчого, яка схиляє до спілкування і дачі правдивих показань. Можуть бути сформульовані деякі загальні правила встановлення психологічного контакту:
- ставлення до допитуваної особи повинно бути доброзичливим незалежно від її процесуального статусу;
- необхідно проявляти щиру зацікавленість щодо особи, демонструючи
готовність слухати її;
- необхідно користуватися термінологією, яку допитуваний розуміє.
Стадія виконання вимог законодавства. Свідка необхідно попередити про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань і дачу неправдивих показань (ст. 167 КПК України), а потерпілого - тільки та дачу неправдивих показань (ст.
171 КПК України), Якщо допитуваним є підозрюваний, то спочатку йому потрібно пояснити, в чому він підозрюється та його права (ст. 43-1 КПК України). Виконувати ці вимоги потрібно в коректній формі, маючи на увазі встановлення і підтримання психологічного контакту з особою.Стадія вільної розповіді. Допит про конкретні обставини рекомендується у всіх випадках розпочинати з пропозиції допитуваній особі розповісти все, що їй відомо у даній справі. І тут дуже важливо слідчому продемонструвати готовність і вміння слухати. Не слід переривати розповідь питаннями, навіть тоді, коли особа розповідає не тільки про події, які мають значення для кримінальної справи, але й про суміжні факти. Вільна розповідь у більшості випадків не вичерпує допит. Тому після її вислуховування, як правило, переходять до запитань.
Стадія постановки запитань. Зміст і спрямованість запитань визначається тим, наскільки повною і правдивою була вільна розповідь допитуваної особи. За цією ознакою всі питання, які використовуються при допиті, можна розподілити на змістовні і контрольні. Змістовні запитання - це запитання, спрямовані на встановлення фактів, що мають значення для кримінальної справи. Змістовні - запитання можуть формулюватися як: основні; конкретизуючі (уточнюючі); нагадувальні. Контрольні запитання - це запитання, які мають на меті перевірку одержаної інформації, коли є сумніви відносно її достовірності (запитання про джерела відомостей, які повідомляє особа).
Заключна стадія допиті). Після того як предмет допиту вичерпано, необхідно оформити його результати відповідно до вимог кримінально-процесуального закону (скласти протокол і в необхідних випадках додатки до нього).