<<
>>

§3. Поняття криміналістичної ідентифікації як методу пізнання та одержання доказів при розслідуванні злочинів

Оскільки між вчиненням злочину і початком його розслідування існує певний проміжок часу, перед слідчим завжди стоїть завдання визначення того, чи с об'єкт, який був виявлений під час розслідування, тим самим об'єктом, що був задіяний під час вчинення злочину.

Насамперед, це стосується встановлення злочинця, а також знарядь, використаних ним. Але це с можливим за умови, що розшукуваним об'єктом при вчиненні злочину були залишені сліди. У такий спосіб вирішується завдання визначення зв'язку певної людини або іншого об'єкта з подією злочину. Так, за слідами ніг (взуття) встановлюється особа, яка була на місці події; за слідами на гільзі і кулі встановлюється конкретний екземпляр зброї, з якої був зроблений постріл; за ознаками рукописного тексту встановлюється його виконавець. Тобто названі завдання пов'язані зі здійсненням міжчасового переходу І вирішуються вони через процедуру, яка фактично є логічним продовженням криміналістичної діагностики і яка одержала назву криміналістичної ідентифікації.

Криміналістична ідентифікація - це метод пізнання, який полягає у встановленні тотожності об'єктів, виявлених під час розслідування, з об'єктами, що були задіяні в механізмі вчинення злочину і залишили відображення своїх ознак (сліди). Тобто криміналістична ідентифікація є порівняльним дослідженням ознак об'єкта, який був задіяний при вчиненні злочину, і ознак об'єкта, який був виявлений під час розслідування. Таким чином здійснюється перехід від знання про ознаки об'єктів минулої події за їх ознаками, що відобразилися у слідах, до знання про об'єкти теперішнього часу.

Ідентифікаційні ознаки - це прояв прикмет, властивостей певного об'єкта, які його характеризують і виділяють серед інших. Кожний об'єкт матеріального світу володіє певною сукупністю ознак, які характеризують його зовнішню будову, а також особливості матеріалу, з якого він складається.

Ідентифікаційні ознаки класифікуються на загальні та окремі.

Загальні ідентифікаційні ознаки - це такі, які характеризують об'єкт у цілому (форму, розміри, колір) і притаманні однорідній групі об'єктів. Наприклад, такі ознаки має партія вироблених кросівок 44-го розміру і певної моделі. Загальні ознаки, що відобразилися у сліді, дозволяють визначити, що вони належать кросівку певної групи (партії).

Окремі ідентифікаційні ознаки - це такі, які характеризують деталі певного об'єкта і дозволяють виділити його із групи однорідних об'єктів. Тобто йдеться про специфічні ознаки (нетипові), які рідко зустрічаються серед однорідних об'єктів. Щодо взуття окремими ознаками виступають наслідки зносу, пошкоджень, які відображаються в його слідах. Чим рідше зустрічається ознака, тим вона цінніша для ідентифікації. Але у всіх випадках для висновку про тотожність повніша бути виявлена певна сукупність загальних і окремих ознак (ідентифікаційне поле).

Для ідентифікації досить важливою є відносна стійкість ознак об'єкта. Усі об'єкти матеріального світу з часом змінюються — втрачають попередні ознаки і набувають нових. Часовий період, протягом якого зберігаються загальні та окремі ознаки об'єкта і, відповідно, зберігається його придатність до ідентифікації, називається ідеитііфікаційним періодом. Для різних об'єктів довжина ідентифікаційного періоду є різною. Наприклад, для взуття він визначається місяцями, а для вогнепальної зброї - роками (точніше, кількістю пострілів). Звичайно, ідентифікаційний період певного об'єкта залежить не стільки вщ часу, скільки від інтенсивності його використання та умов, що впливають на швидкість його змін.

Об'єкти ідентифікації. У процесі ідентифікації може бути задіяне досить широке коло об'єктів. їх прийнято класифікувати на дві групи: 1) об'єкти, що ідентифікуються (ідентифіковані);

2) об'єкти, за допомогою яких здійснюється Ідентифікація (ідентифікуючі).

Ідентифіковані - це ототожнювані об'єкти, тобто ті, стосовно яких вирішується питання про тотожність.

Такими об'єктами завжди виступають люди (підозрювані), тварини і предмети, які були використані при вчиненні злочину і залишили сліди (взуття, знаряддя злому, вогнепальна зброя тощо). Наприклад, якщо на місці події виявлені сліди рук, то ідентифікованим об'єктом буде виступати людина (її руки). Якщо виявлені сліди взуття, то, відповідно, ідентифікованим об'єктом буде взуття, вилучене у підозрюваного. При виявленні і вилученні куль та гільз - зброя, з якої ці кулі та гільзи були відстріляні.

Ідентифікуючі — це об'єкти, за допомогою яких здійснюється ідентифікація. Ними виступають об'єкти - носії' інформації про

ознаки шуканого об'єкта: а) сліди, в яких відобразитися ознаки ідентифікованого об'єкта (наприклад , вилучені з місця події сліди пальців, кулі І гільзи від вогнепальної зброї); б) зразки, одержані у встановленому законом порядку для проведення порівняльного дослідження ознак об'єкта, який ідентифікується (дактилокарта підозрюваного, експериментально відстріляні кулі і гільзи).

Вид» ідентифікації. Залежно від природи слідів злочину, в яких відобразилися ознаки об'єкта, ідентифікація поділяється на види: 1) ідентифікація за матеріально фіксованими ознаками;

2) ідентифікація за ідеально фіксованими ознаками.

Ідентифікація за матеріально фіксованими ознаками включає в себе наступні різновиди:

- ідентифікація об'єкта за його слідами-відображеннями (коли зовнішня будова одного об'єкта відбивається на іншому: сліди рук на гладкій поверхні, сліди взуття або коліс автомобіля на вологому піску, сліди знаряддя злому на дверях тощо);

- ідентифікація об'єкта за його частинами (має місце при розділенні певного об'єкта на частини при вчиненні злочину: розбитий розсіювач фари автомобіля, розірваний документ тощо);

- ідентифікація виконавця рукописного тексту за ознаками почерку;

- ідентифікація особи за фотографією (встановлення факту, що на фотографії зображена певна особа або на кількох фотографіях зображена одна і та ж особа).

Ідентифікація за ідеально фіксованими ознаками включає в себе ідентифікацію об'єкта (особи, тварини, предмета) за уявним образом, який сформувався у пам'яті людини в результаті сприйняття події злочину або події, певним чином пов'язаної зі злочином.

Образ є своєрідним слідом - відбитком ознак об'єкта, який сприймався. Реалізується цей вид ідентифікації в діяльності правоохоронних органів шляхом упинання особою об'єктів, які сприймаються нею при розслідуванні злочину. Упізнанню може передувати складання словесного опису або зображення об'єкта з метою використання для його розшуку.

Форми ідентифікації. Ототожнення об'єкта може здійснюватися у двох формах - непроцесуальній і процесуальній.

Непроцесуальна форма ідентифікації може мати місце до порушення кримінальної справи, наприклад при затриманні працівником патрульно-постової служби підозрюваного у вчиненні злочину за зверненням громадянина, який упізнав у ньому злочинця. Типовим прикладом такої форми ідентифікації є також використання працівником оперативного підрозділу словесного портрета розшукуваного злочинця або його суб'єктивного портрета («фоторобота») при здійсненні оперативно-розшукових заходів. Прикладом непроцесуальної форми ідентифікації можуть бути І попередні дослідження об'єктів спеціалістом, який бере участь в огляді місця події. Результати ототожнення у наведених прикладах мають тільки орієнтуюче значення і повинні перевірятися шляхом проведення певних процесуальних дій.

Процесуальна форма ідентифікації має місце при проведенні слідчих (процесуальних) дій. Такими діями є пред'явлення об'єкта для впізнання (ст. ст. 174-176 КПК України) і призначення експертизи (ст. ст. 196-204 КПК України). Сутність пред'явлення дія впізнання полягає в ідентифікації' об'єкта за мисленим образом, що зберігся у пам'яті особи. Для забезпечення достовірності результату процедура проведення цієї слідчої дії детально регламентована законом. Процедура і результати відображаються у протоколі, який є джерелом доказів.

Експертиза буде мати ідентифікаційний характер, якщо їй ставиться відповідне завдання (вона може мати і діагностичний характер). Ідентифікаційна експертиза полягає у порівняльному дослідженні ознак, які відобразилися в сліді злочину, і ознак досліджуваного об'єкта, для чого може бути Потрібним одержання необхідних зразків. Хід і результати експертного дослідження фіксуються у висновку експерта, який, як і протоколи слідчих дій, с джерелом доказів у кримінальній справі.

Шляхом використання методу Ідентифікації встановлюється конкретний об'єкт, який залишив слід, що є прямим доказом певного факту (що певна особа була на місці події; що саме ця особа написала чи підписала документ; що постріл було зроблено саме з даного пістолета тощо). Таким чином вирішується завдання доказування зв'язку певної людини або іншого об'єкта з подією злочину.

<< | >>
Источник: В. Д. Берназ И ДР.. Криміналістка : підручник / [В. Д. Берназ В. В. Бірюкои, К 82 А, Ф. Волобуєві ; за заг. рщ. А. Ф. Волобуева ; МВС України, Харк. над. ун-т внутр. справ, - X, ; ХНУВС,2011. - 666 с.; іл. С. 657-664.. 2011

Еще по теме §3. Поняття криміналістичної ідентифікації як методу пізнання та одержання доказів при розслідуванні злочинів:

- Административное право зарубежных стран - Гражданское право зарубежных стран - Европейское право - Жилищное право Р. Казахстан - Зарубежное конституционное право - Исламское право - История государства и права Германии - История государства и права зарубежных стран - История государства и права Р. Беларусь - История государства и права США - История политических и правовых учений - Криминалистика - Криминалистическая методика - Криминалистическая тактика - Криминалистическая техника - Криминальная сексология - Криминология - Международное право - Римское право - Сравнительное право - Сравнительное правоведение - Судебная медицина - Теория государства и права - Трудовое право зарубежных стран - Уголовное право зарубежных стран - Уголовный процесс зарубежных стран - Философия права - Юридическая конфликтология - Юридическая логика - Юридическая психология - Юридическая техника - Юридическая этика -