§2. Особливості порушення кримінальних справ за ознаками зґвалтування і початкового етапу розслідування
Згідно з ч. 2 сг. 27 КПК України кримінальні справи про згвалтування за ч. 1 ст. 152 КК України порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, але не підлягають закрито за примиренням сторін.
Заяву про зґвалтування може подати безпосередньо потерпіла особа чи, якщо вона неповнолітня, її батьки, родичі, опікуни та піклувальники. Заявник, відповідно до ст. 383 КК України, попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину. Заявнику роз'яснюються положення ч. 2 ст. 27 КПК України, згідно з якими справи про згвалтування не підлягають закриттю за примиренням сторін. Водночас заявника слід ознайомити із санкціями ст. 152 КК України, про що зробити відповідну відмітку у його заяві чи поясненнях. Якщо заявник є членом сім'ї чи близьким родичем злочинця, йому роз'яснюються положення ст. 63 Конституції України.У ситуації вчинення зґвалтування раніше незнайомою жертві особою за обставин, що виключають сумніви у достовірності заяви (раптовість, жорстокість нападу, наявність тілесних ушкоджень тощо), а також при зґвалтуванні знайомою жертві особою кримінальна справа порушується на підставі наступних матеріалів:
1) рапорту оперуповноваженого карного розшуку про результати перевірки заяви про зґвалтування (перевірка може бути здійснена черговим слідчим);
2) заяви жертви чи іншої особи (її батьків, родичів, опікунів або піклувальників);
3) протоколу пояснення бід заявника чи(і) жертви;
4) акта судово-медичного обстеження жертви згвалтування;
5) протоколу огляду місця події за участю потерпілої, судово- медичного експерта, у деяких випадках - психолога чи(і) психіатра;
6) протоколу пояснення особи, запідозреної у згвалтуванні, чи особи, на яку жертва вказує як на гвалтівника.
7) протоколів пояснень осіб, які володіють будь-якою інформацією про обставини вчинення згвалтування.
Особливу увагу слід приділяти перевірці заяв, які, по-перше, подані через значний проміжок часу після вчинення злочину, а по-друге - подані відносно осіб, яких із жертвою пов'язують родинні, сімейні, подружні, тривалі неприязні стосунки тощо. Під час такої перевірки з боку жертви повинні бути виключені обмова, мотиви користі, помсти тощо.
Типовими загальними версіями про згвалтування, що висуваються на стадії порушення кримінальної справи, є наступні:
1) згвалтування дійсно мало місце за обставин, на які вказує потерпіла особа;
2) згвалтування мало місце, але за інших обставин, ніж ті, на які вказує потерпіла (жертва сумлінно помиляється щодо особи гвалтівника; жертва знає гвалтівника, але навмисно обмовляє іншу особу тощо);
3) згвалтування не було (обмова у вчиненні злочину):
а) мав місце добровільний статевий акт;
б) мало місце інсценування статевого акту із застосуванням насильства.
Окремі типові версії про особу злочинця можуть бути пов'язані із висуненням припущень про вчинено згвалтування:
- чи однією особою чи групою осіб;
- неповнолітнім чи дорослим;
- особою, яка раніше судима (в тому числі за аналогічні злочини) чи не судима;
- незнайомою чи знайомою потерпілій особою тощо.
Аналіз практики розслідування згвалтувань дає підстави
сформулювати наступні правила перевірки версій у справах зазначеної категорії.
1. Перевірка версій повинна здійснюватись у взаємодії зі спе- ціалістами-судовими медиками, працівниками карного розшуку з активним використанням відповідних криміналістичних обліків.
2. Спочатку увага повинна бути приділена перевірці версій щодо обставин зґвалтування, а потім версії щодо особи, на яку вказує жертва як на ґвалтівника.
3. При перевірці версії щодо обставин зґвалтування потрібно невідкладно провести судово-медичне освідування потерпілої особи, вилучити для подальших дослщжень и одяг та білизну, провести огляд місця події за її участю.
4. При перевірці версії про причетність до зґвалтування конкретної особи необхідно перевіряти заявлене нею алібі чи версію підозрюваного про здійснення ним статевого акту за добровільною згодою потерпілої.
Засобами перевірки виступатимуть судово-медичне освідування особи, на яку вказує жертва як на ґвалтівника, вилучення його одягу та піднігтьового вмісту;5. При перевірці версій слід вживати заходів щодо встановлення очевидців та інших свідків зґвалтування (осіб, які виявили жертву, які надавали їй допомогу, бачили її у певний час у певному місці тощо).
Типові слідчі ситуації на початковому етапі розслідування зґвалтувань пов'язані із наявністю та характером стосунків між жертвою і злочинцем у ситуації, що передувала згвалтуванню. Характер ситуацій обумовлює характерні тактичні завдання розслідування та необхідні для їх вирішення комплекси слідчих дій і оперативно-розшукових заходів.
Ситуація 1. Кримінальна справа порушена у зв'язку із заявою про вчинення зґвалтування знайомою потерпілій особою. Різновидом цієї ситуації є ситуація, коли потерпіла знає лише одну чи декількох осіб з учасників групового згвалтування. Зазначена ситуація є найбільш сприятливою для розслідування у зв'язку з наявністю відомостей не лише про місце, обставини зґвалтування і можливих свідків, але й про гвалтівника та можливе місце його перебування.
У ситуації зґвалтування, вчиненого знайомою жертві особою, основними тактичними завданнями, що постають перед слідчим, є, по перше, встановлення всіх обставин згвалтування, по-друге - встановлення причетності вказаної потерпілою особи до його вчинення. Виконанню зазначених завдань сприятиме наступний комплекс слідчих дій: 1) огляд місця події; 2) допит потерпілої особи; 3) виїмка у потерпілої особи одягу, білизни, інших речей, на яких можуть бути сліди злочину; 4) затримання та допит підо- зрюваного; 5) особистий обшук підозрюваного та обшук за місцем його проживання з метою вилучення одягу, білизни, взуття, інших речей зі слідами злочину, а також інших речей, у тому числі тих, які належать потерпшій (її прикрас, білизни);
6) призначення судово-медичної експертизи потерпілої і речових доказів; 7) призначення судово-медичної експертизи підозрюваного і речових доказів; 8) призначення криміналістичних експертиз (мікрочастинок).
Ситуація 2. Кримінальна справа порушена у зв'язку із заявою про вчинення згвалтування незнайомою потерпілій особою чи особою, з якою вона познайомилася напередодні злочину. Можна виділити два різновиди цієї ситуації: а) потерпіла особа запам'ятала зовнішність гвалтівника і зможе його впізнати; б) потерпіла особа не запам'ятала зовнішність гвалтівника і впізнати його не зможе.
При встановленні таких обставин згвалтування основним тактичним завданням, що постає перед слідчим, е встановлення особи гвалтівника, його місцеперебування, а також всіх обставин згвалтування. На виконання зазначених завдань програма дій слідчого складатиметься з комплексу наступних оперативно- розшукавих заходів та слідчих діїї: 1) огляд місця події; 2) допит потерпілої особи з наступним складанням суб'єктивного портрета гвалтівника; 3) виїмка та огляд одягу, білизни, інших речей потерпілої особи, на яких можуть бути сліди злочинця і злочину;
4) призначення судово-медичної експертизи потерпілої і речових доказів; 5) призначення інших необхідних експертиз щодо вилучених речей, слідів чи їх носіїв; 6) встановлення і допити очевидців та Інших свідків; 7) здійснення оперативно-розшукових заходів з метою встановлення особи гвалтівника, його розшуку та затримання (доручення в порядку ст. 114 КПК України); 8) вивчення кримінальних справ про вчинення аналогічних нерозкритих злочинів; 9) здійснення оперативно-розшукових заходів щодо встановлення очевидців чи інших свідків злочину.
При встановленні особи підозрюваного проводяться слідчі дії, характерні для першої слідчої ситуації. Окрім того, можливе пред'явлення підозрюваного для впізнання, якщо потерпіла запам'ятала ознаки зовнішності і здатна упізнати злочинця. Також можливе пред'явлення для впізнання речей, які належали потерпілій і були вилучені у підозрюваного.
Результатом проведення слідчих дій та оперативно-розшуко- вих заходів на початковому етапі розслідування є з'ясування основних обставин згвалтування, встановлення підозрюваного, отримання певних доказів його винності, вивчення даних, що характеризують особистість учасників події тощо.