§3. Особливості наступного етапу розслідування зґвалтувань

Настання наступного етапу розслідування згвалтувань пов'язується зі складанням слідчим постанови про притягнення особи як обвинуваченого і пред'явленням відповідного обвинувачення.

Ситуація 1, Обвинувачений повністю визнає свою вину у вчиненні злочину. Це найбільш сприятлива ситуація для встановлення всіх обставин справи (відсутність протидії), але потрібно мати на увазі, що обвинувачений в будь-який момент може змінити свою позицію і почне заперечувати або зменшувати свою вину. Тому основним тактичним завдання розслідування тут є підтримання установки обвинуваченого на каяття і максимальна деталізація показань щодо механізму вчинення згвалтування з наступною їх перевіркою шляхом проведення відповідних слідчих дій (допити обвинуваченого, потерпшої і свідків, пред'явлення для впізнання, призначення експертиз, відтворення обстановки та обставин події).

Ситуація 2. Обвинувачений не визнає своєї вини у вчиненні злочину:

а) визнає факт зустрічі (знайомства) та статевих зносин з потерпілою, але заперечує їх насильницький характер;

б) заперечує зустріч і, відповідно, згвалтування потерпілої та посилається на алібі.

Виходячи з того, що на момент пред'явлення обвинувачення у слідства наявні достатні докази провини певної особи у згвалтуванні, основні тактичні завдання (загальні для обох різновидів ситуації) полягають, по-перше, у ретельній критичній перевірці слідчим показань обвинуваченого, викритті неправди з його боку чи спростуванні версії обвинуваченого; по-друге - у запобіганні протидії розслідуванню з боку обвинуваченого чи близьких йому осіб; по-третє - у встановленні причин і умов, які сприяли вчиненню згвалтування.

На вирішення цього завдання спрямований комплекс наступних спщнтшвно-розшукових заходів та слідчих дій: 1) допит обвинуваченого; 2) відтворення обстановки і обставин події за участю обвинуваченого (при визнанні факту статевих зносин з потерпілою), окремо - за участю потерпілої особи і судового медика; 3) за необхідності призначення відповідних судових експертиз; 4) ОРЗ з метою встановлення додаткових свідків злочину; 5) допити встановлених свідків; 6} пред'явлення обвинуваченого для впізнання свідкам; 7) очні ставки між свідками та обвинуваченим;

8) за необхідності - відтворення обстановки і обставин події за участю свідків; 9) призначення судово-психологічної (за необхідності - психолого-психіатричної чи судово-психіатричної) експертизи відносно потерпідої та обвинуваченого.

Особливості наступного етапу розслідування згвалтувань також обумовлені можливою протидією розслідуванню з боку обвинуваченого чи близьких йому осіб. Така протидія може проявлятись у намаганні примирити обвинуваченого з потерпілою особою чи близькими їй особами, їх підкупі або справлянні протиправного впливу на них (залякування, поширення пліток тощо) з метою скомпрометувати потерпілу чи примусити відмовитись від даних раніше показань. Результатом подібних дій може стати зміна потерпілою особою показань у бік пом'якшення відповідальності обвинуваченого або відмова від давання показань. З метою запобігти таким негативним наслідкам протидії розслідуванню доцільно всі слідчі дії (особливо ті, які проводяться за участю потерпілої особи) додатково фіксувати за допомогою технічних засобів фото-, аудіо- чи(і) відеозапису. Свідків захисту, обвинуваченого та його захисника слід письмово попереджати про кримінальну відповідальність за розголошення даних досудового слідства за ст. 387 КК України.

Слідчому потрібно також докласти зусиль до встановлення причин і умов, які сприяли вчиненню згвалтування (ст. 23 КПК України) та вжиття заходів щодо їх усунення в порядку ст. 23-1 КПК України- Встановлення причин і умов, які сприяли вчинен-

ню згвалтування, та вжиття заходів щодо їх усунення є важливим завданням наступного етапу розслідування зґвалтувань.

2) завищена самооцінка, прагнення задовольнити статеву пристрасть та домінувати над оточенням за будь-яких умов;

3) схильність до агресії, жорстокості; 4) низький рівень контролю над власними емоціями, бажаннями та діями внаслідок недостатнього освітнього рівня, тривалого зловживання алкоголем, наркотиками тощо. Формування таких рис особистості гвалтівника відбувається під впливом, по-перше, біологічного фактору (успадкування темпераменту та інших психофізіологічних особливостей), по-друге - фактору соціального (існуючих соціально- економічних умов, соціальних зв'язків і ролей злочинця та його оточення).

Серед умов, що сприяють вчиненню злочинів, виділяють суб'єктивні (негативні психологічні і моральні якості людей, що оточують злочинця) І об'єктивні (соціальні суперечності, які безпосередньо не залежать від свідомості і волі населення). До суб'єктивних умов згвалтувань слід віднести: 1) байдужість людей до життєвих проблем дітей, залишених напризволяще, неблагополучна родин тощо; 2) надмірна довірливість окремих верств населення (неповнолітніх, самотніх літніх людей тощо) сумнівним пропозиціям, обіцянкам сторонніх; 3) поширення серед молоді занадто яскравого, провокуючого стилю одягатись (короткі топи і спідниці, високі підбори, агресивний макіяж); 4) відсутність належної охорони дитячих дошкільних і шкільних закладів;

5) загальне падіння рівня культури і моралі населення; 6) недоліки в роботі державного апарату, перш за все контролюючих, правоохоронних органів, органів соціального захисту, освіти, опіки і піклування, представники яких повинні виявляти та обліковувати неблагополучьи сім'ї, дітей, які в них проживають, осіб, схильних до насильства у сім'ї чи(і) зґвалтувань, проводити з ними профілактичну роботу, вчасно вживати відповідних заходів

so 430 ся

реагування (виносити захисні приписи, повідомляти правоохоронні органи) тощо.

До об'єктивних умов, що сприяють вчиненню зтвалтувть, можуть бути віднесені; 1) поширеність у вітчизняних телевізійних ЗМІ художніх, документальних фільмів і передач, які безпосередньо чи опосередковано рекламують статеву розпусту, насилля, зневажливе ставлення до жінки; 2) відсутність ефективної системи державного контролю за діяльністю структур, які реалізують фільми, газети, журнали порнографічного змісту, поширюють аналогічну інформацію у мережах мобільного зв язку, Інтернеті тощо; 3) недосконалість законодавства, що регулює сімейні взаємини; 4) загальноекономічна і фінансова криза, яка призвела до зменшення можливості людей отримувати освіту, до зростання кількості безробітних, суспільного напруження, збільшення кількості осіб, які зловживають алкоголем та наркотиками тощо.