Тема 12. Судові витрати
Судові витрати — це витрати по провадженню справи в суді. Відповідно до ст. 63 ЦПК України судові витрати складаються із державного мита та витрат, пов’язаних з розглядом справи.
1.
Державне мито — це грошовий збір, що справляється із заяв і скарг, котрі подаються юридичними і фізичними особами до суду, та за видачу їм копій документів — судових рішень, ухвал, постанов, який зараховується до бюджету місцевого самоврядування. Мито справляється з цивільних процесуальних документів (позовних заяв, касаційних скарг, копій процесуальних рішень та ухвал), буває просте (визначені тверді ставки) та пропорційне (визначається у процентному відношенні до ціни позову). Ціну позову вказує позивач. Ціна позову — це грошова сума в гривнях, яка відображає матеріально-правову вимогу позивача до відповідача.Але якщо вказана ціна не відповідає дійсній ціні стягуваного, то її встановлює суддя, виносячи про це ухвалу. У випадках, визначених ст. 69 ЦПК, мито може повертатися. Цю дію можна вчинити протягом року з дня зарахування суми в бюджет держави. Стаття 4 Декрету Кабміну України «Про державне мито» визначає коло осіб, які звільняються від сплати державного мита. Також суд, виходячи з майнового стану громадянина, вправі звільнити його від сплати державного мита у дохід держави.
2. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать:
суми на виплати свідкам, експертам, перекладачам;
витрати на огляд на місці;
витрати, пов’язані з розшуком відповідача.
У цивільному праві діє принцип, за яким відповідальність за шкоду несе той, хто її заподіяв. Цей принцип конкретизований у ст. 75 ЦПК України: «Стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог, а відповідачеві — пропорційно до тієї частини позовних вимог, в якій позивачеві відмовлено».
У випадку відмови позивача від позову судові витрати відповідачем не відшкодовуються. Якщо позивач відмовляється від вимог у зв’язку з тим, що відповідач задовольнив їх добровільно, відповідач відшкодовує всі вимоги на загальних підставах. Порядок розподілу судових витрат при укладенні мирової угоди сторони встановлюють самостійно. Якщо вони цього не зробили, то суд розподіляє витрати при винесенні ухвали про затвердження мирової угоди.
Стороні, на користь якої постановлено рішення, суд може присудити з другої сторони витрати, пов’язані з оплатою послуг адвоката, який брав участь у справі (ст. 76 ЦПК). Цивільне процесуальне законодавство не містить вказівки на необхідність запрошення адвоката в судове засідання для захисту інтересів сторони чи третіх осіб. Тому оплата юридичної допомоги адвоката не входить у склад судових витрат і не завжди відшкодовується.
Вимоги цивільного процесуального законодавства про оплату судових витрат забезпечують можливість відшкодування державі частини витрат на здійснення правосуддя, стимулюють добровільне виконання цивільно-процесуальних обов’язків і попереджують пред’явлення необґрунтованих позовів.