4.Поняття про психопатії.Дані патопсихологічного дослідження при епілептоїдній психопатії.

Певні взаємовіносини між типом акцентуації характеру, видом неправильного виховання і типом психопатичного розвитку є основою для діагнозу останнього.

Психопатія – стійка аномалія особистості, що характеризується дизгармонією емоційно-вольової сфери, і специфічним, переважно афективним мисленням.

Психопатія розгладається як аномалія характеру , особистості і не є захворюванням психіки.

Для встановлення психопатії як нозологічного діагнозу важлива наявність тріади П.Г. Ганнушкіна:

· Тотальність патологічних рис характеру;

· Відносна стабільність їхніх виявів проягом життя;

· Соціальна дезадаптація. Загальна характеристика

Психопатії виникають на основі взаємодії природженої чи рано набутої біологічної неповноцінності нервової системи і впливу зовнішнього середовища. Але одного впливу зовнішніх факторів для утворення психопатії недостатньо. Від нормального характеру, на який наклало відбиток неправильне виховання чи педагогічна занедбаність, психопатія відрізняється неповноцінністю нервової системи, що лежить в її основі.

Причини виникнення психопатій різноманітні. Дизгармонія особистості може виникнути під впливом спадкових факторів, внутрішньоутробного впливу шкідливих речовин, травм під час пологів, патології раннього постнатального періоду. Причиною психопатій може бути також тривалий несприятливий соціальний вплив, наприклад неправильне виховання, що створює неадекватні стереотипи емоційного реагування.

Нензрілість психіки проявляється в:

· Підвищеній навіюваності, схильності до перебільшень і фантазій у істеричних осіб;

· В емоційній лабільності у збудливих;

· В слабкості волі у нестійких;

· В незрілому мисленні у параноїчних особистостей.

У різних класифікаціях психопатій (за Є. Крєпєліним, П. Ганнушкіним, Г. Сухарєвою, О. Кербіковим) виділяються різні види та групи психопатій.

О. Кербіков (1971) виділяє психопатії за причинами їх виникнення:

· Конституціональні;

· Органічні;

· Крайові.

Як узагальнення основних видів психопатій та їх перехідних форм можна користуватися схемою, що запропонована Б. Шостаковичем:

· Збудлива;

· Істероїдна;

· Паранойяльна;

· Шизоїдна;

· Астенічна;

· Епілептоїдна;

· Психостенічна;

Орім перелічених слід зазначити ще нестійку психопатію (за Г. Сухарєвою) та циклоїдну (за Г. Ганнушкіним)

Патопсихологічне дослідження

Діти та підлітки поступово входять в контакт, прагнуть точно і правильно виконувати завдання, однак потребують постійного схвалення їх діяльності. При невдачі у виконанні завдання, намагаються виконати його ще кілька разів, не змінюючи способу дії. Після чого роздратовуються, обвинувачуючи в невдачі психолога.

Обсяг уваги в межах низької норми, утруднена переключеність уваги. Тривалий період впрацьованості. Механічне запам’ятовування з повільним збільшенням кількості відтворюваних слів.

У малюнках, що виконані за методикою “Неіснуюча тварина”, наявні елементи захисту, агресії, повторення стереотипних деталей, часті зображення вимерлих тварин.

У мові виявляється обгрунтованість. Голос без інтонації, проте достатньо гучний. Типовими оцінками оточуючого є “правильно-неправильно” і “справедливо-несправедливо”.

Вольова активність не порушена. Виявляються незначні коливання рівня вимог, залежно від успіхів і невдач.

Особистості такого типу живуть у постійній напрузі з роздратованістю, що доходить до приступів гніву, причому сила реакції не відповідає силі подразника. Зазвичай, вслід за спалахом гніву, хворі шкодують про те, що сталося, але при відповідних умовах знову чинять так само. Їм властиві підвищена вимогливість до навколишніх, небажання рахуватися з думкою інших, егоїзм і любов до себе, образливість і підозріливість.

Варіант 27.

1. Тест кольорових виборів Люшера – методика для дослідження порушень емоцій.

2. Гіпоопіка – як тип неправильного виховання.

3. Основні завдання патопсихології.

4. Порушення мотиваційного компоненту пам’яті.