4.Поняття про психопатії. Коротка характеристика збудливої психопатії.

Певні взаємовіносини між типом акцентуації характеру, видом неправильного виховання і типом психопатичного розвитку є основою для діагнозу останнього.

Психопатія – стійка аномалія особистості, що характеризується дизгармонією емоційно-вольової сфери, і специфічним, переважно афективним мисленням.

Психопатія розгладається як аномалія характеру , особистості і не є захворюванням психіки.

Для встановлення психопатії як нозологічного діагнозу важлива наявність тріади П.Г. Ганнушкіна:

· Тотальність патологічних рис характеру;

· Відносна стабільність їхніх виявів проягом життя;

· Соціальна дезадаптація. Загальна характеристика

Психопатії виникають на основі взаємодії природженої чи рано набутої біологічної неповноцінності нервової системи і впливу зовнішнього середовища. Але одного впливу зовнішніх факторів для утворення психопатії недостатньо. Від нормального характеру, на який наклало відбиток неправильне виховання чи педагогічна занедбаність, психопатія відрізняється неповноцінністю нервової системи, що лежить в її основі.

Причини виникнення психопатій різноманітні. Дизгармонія особистості може виникнути під впливом спадкових факторів, внутрішньоутробного впливу шкідливих речовин, травм під час пологів, патології раннього постнатального періоду. Причиною психопатій може бути також тривалий несприятливий соціальний вплив, наприклад неправильне виховання, що створює неадекватні стереотипи емоційного реагування.

Нензрілість психіки проявляється в:

· Підвищеній навіюваності, схильності до перебільшень і фантазій у істеричних осіб;

· В емоційній лабільності у збудливих;

· В слабкості волі у нестійких;

· В незрілому мисленні у параноїчних особистостей. Класифікація психопатій

У різних класифікаціях психопатій (за Є.

О. Кербіков (1971) виділяє психопатії за причинами їх виникнення:

· Конституціональні;

· Органічні;

· Крайові.

Як узагальнення основних видів психопатій та їх перехідних форм можна користуватися схемою, що запропонована Б. Шостаковичем:

· Збудлива;

· Істероїдна;

· Паранойяльна;

· Шизоїдна;

· Астенічна;

· Епілептоїдна;

· Психостенічна;

Орім перелічених слід зазначити ще нестійку психопатію (за Г. Сухарєвою) та циклоїдну (за Г. Ганнушкіним) Збудлива психопатія

Збудливу психопатію пов’язують з раннім ураженням нервової системи у внутрішньоутробному періоді, під час пологів, у перші роки життя. Це призводить до зміни функції ВНД, посилення процесів збудження при недостатності процесу гальмування.

Вже в 2-3 роки діти привертають до себе увагу легкістю виникнення емоційних реакцій, люті, агресії. Обмеження дитини, неможливість негайного задоволення її потреби, провокують ці спалахи.

Такі стани збудження настають раптово, відразу ж із відчуттям незадоволення потреби або внаслідок виснаження психічних процесів.

Варіант 21.

1. Ілюзії – як відхилення сприймання.

2. Коротка характеристика окремих форм порушень інтелекту.

3. Специфіка патопсихологічного дослідження дітей і підлітків.

4. Поняття про психопатії. Дані патопсихологічного обстеження при епілептоїдній психопатії.