4.Поняття про психопатії. Дані патопсихологічного обстеження при істероїдній психопатії.

Певні взаємовіносини між типом акцентуації характеру, видом неправильного виховання і типом психопатичного розвитку є основою для діагнозу останнього.

Психопатія – стійка аномалія особистості, що характеризується дизгармонією емоційно-вольової сфери, і специфічним, переважно афективним мисленням.

Психопатія розгладається як аномалія характеру , особистості і не є захворюванням психіки.

Для встановлення психопатії як нозологічного діагнозу важлива наявність тріади П.Г. Ганнушкіна:

· Тотальність патологічних рис характеру;

· Відносна стабільність їхніх виявів проягом життя;

· Соціальна дезадаптація. Загальна характеристика

Психопатії виникають на основі взаємодії природженої чи рано набутої біологічної неповноцінності нервової системи і впливу зовнішнього середовища. Але одного впливу зовнішніх факторів для утворення психопатії недостатньо. Від нормального характеру, на який наклало відбиток неправильне виховання чи педагогічна занедбаність, психопатія відрізняється неповноцінністю нервової системи, що лежить в її основі.

Причини виникнення психопатій різноманітні. Дизгармонія особистості може виникнути під впливом спадкових факторів, внутрішньоутробного впливу шкідливих речовин, травм під час пологів, патології раннього постнатального періоду. Причиною психопатій може бути також тривалий несприятливий соціальний вплив, наприклад неправильне виховання, що створює неадекватні стереотипи емоційного реагування.

Нензрілість психіки проявляється в:

· Підвищеній навіюваності, схильності до перебільшень і фантазій у істеричних осіб;

· В емоційній лабільності у збудливих;

· В слабкості волі у нестійких;

· В незрілому мисленні у параноїчних особистостей.

У різних класифікаціях психопатій (за Є. Крєпєліним, П. Ганнушкіним, Г. Сухарєвою, О. Кербіковим) виділяються різні види та групи психопатій.

О. Кербіков (1971) виділяє психопатії за причинами їх виникнення:

· Конституціональні;

· Органічні;

· Крайові.

Як узагальнення основних видів психопатій та їх перехідних форм можна користуватися схемою, що запропонована Б. Шостаковичем:

· Збудлива;

· Істероїдна;

· Паранойяльна;

· Шизоїдна;

· Астенічна;

· Епілептоїдна;

· Психостенічна;

Орім перелічених слід зазначити ще нестійку психопатію (за Г. Сухарєвою) та циклоїдну (за Г. Ганнушкіним)

Патопсихологічне обстеження

Діти цього типу охоче, часто самостійно вступають в контакт, з задоволенням повідомляють про свої успіхи, іноді скаржаться на невдачі, перекладаючи провину за них на оточуючих.

Темп процесів мислення швидкий. Легка переключуваність та хороше розподілення уваги іноді поєднується із недостатньою концентрацією. Механічне запам’ятовування успішне. Мислення з достатнім рівнем узагальнення і вилучення. У малюнку за методикою “Неіснуюча тварина” багато декоративних елементів: пір’я, довгі вії, бантики, квіточки.

Емоційний стан пов’язаний з оцінкою експериментатора. При серії невдач можлива демонстративна відмова від контакту.

Спостерігається високий але нестійкий рівень домагань. Самооцінка дещо завищена.

Характерна особливість істеричних особистостей будь-що звернути на себе увагу навколишніх. Тому поведінка характеризується демонстративністю, театральністю, немає простоти і природності. Їм необхідно бути в центрі уваги, щоб про них говорили, ними захоплювалися, для досягнення цього для них всі засоби добрі. Істеричним особистостям властива психічна незрілість, що робить недосяжним здійснення своїх вимог шляхом розвитку своїх здібностей. Їх почуття поверхневі і нестійкі, зовнішньо оформлені, емоційні реакції неадекватні і носять демонстративний характер, глибина реакцій невелика.

Для істеричних психопатичних осіб характерний “художній тип мислення”. Судження їх суперечливі. Замість логічного співставлення фактів і тверезої оцінки дійсності їх займає видумане, що є продуктом багатої фантазії. Межа між фантазією і реальним не зникає повністю. Вони завжди можуть розмежувати дійсне від надуманого, не дивлячись на те, що часто повністю “входять” у своє переживання.

Такі особи досягають успіхів в позитивній, творчій діяльності, їм заважають наміри бути в центрі уваги, бути оригінальними. Часто вони намагаються викликати цікавість незвичайними явищами – наявністю якоїсь незвичайної хвороби.

В них легко виникають бурні афективні реакції з демонстративними риданнями, криками, нанесенням тілесних ушкоджень, агресією по відношенню до навколишніх і істеричними припадками, іноді в формі істеричних фізичних симптомів (втрата чутливості за типом “панчіх” і “рукавичок”).

З врахуванням клінічних особливостей у взаємостосунках істеричних особистостей з навколишніми можна виділити два типи структури особистості:

· Збудливу;

· Тормозну.

Збудливі – яскраві натури, стійкі у досягненні своєї мети, екстравертовані і екстравагантні, “прагнуть визнання”, нетерпимі до зауважень і заперечень. Будь яка протидія і нерозуміння зі сторони навколишніх викликає афективну реакцію.

Тормозні - ранимі і чутливі натури, люблять фантазувати, схильні до швидкої невротичної реакції, здатні “замкнутися в собі, “втікати” в світ своїх фантазій і думок.

Варіант 24.

1. Піктограма – як метод патопсихологічної оцінки порушень мислення.

2. Ейфорія – патологічне посилання емоцій.

3. Типи підліткових груп і коротка їх характеристика.

4. Порушення особистісного компоненту мислення.