4.Поняття про психопатії. Дані патопсихологічного обстеження при циклоїдній психопатії.

Певні взаємовіносини між типом акцентуації характеру, видом неправильного виховання і типом психопатичного розвитку є основою для діагнозу останнього.

Психопатія – стійка аномалія особистості, що характеризується дизгармонією емоційно-вольової сфери, і специфічним, переважно афективним мисленням.

Психопатія розгладається як аномалія характеру , особистості і не є захворюванням психіки.

Для встановлення психопатії як нозологічного діагнозу важлива наявність тріади П.Г. Ганнушкіна:

· Тотальність патологічних рис характеру;

· Відносна стабільність їхніх виявів проягом життя;

· Соціальна дезадаптація. Загальна характеристика

Психопатії виникають на основі взаємодії природженої чи рано набутої біологічної неповноцінності нервової системи і впливу зовнішнього середовища. Але одного впливу зовнішніх факторів для утворення психопатії недостатньо. Від нормального характеру, на який наклало відбиток неправильне виховання чи педагогічна занедбаність, психопатія відрізняється неповноцінністю нервової системи, що лежить в її основі.

Причини виникнення психопатій різноманітні. Дизгармонія особистості може виникнути під впливом спадкових факторів, внутрішньоутробного впливу шкідливих речовин, травм під час пологів, патології раннього постнатального періоду. Причиною психопатій може бути також тривалий несприятливий соціальний вплив, наприклад неправильне виховання, що створює неадекватні стереотипи емоційного реагування.

Нензрілість психіки проявляється в:

· Підвищеній навіюваності, схильності до перебільшень і фантазій у істеричних осіб;

· В емоційній лабільності у збудливих;

· В слабкості волі у нестійких;

· В незрілому мисленні у параноїчних особистостей.

У різних класифікаціях психопатій (за Є. Крєпєліним, П. Ганнушкіним, Г. Сухарєвою, О. Кербіковим) виділяються різні види та групи психопатій.

О. Кербіков (1971) виділяє психопатії за причинами їх виникнення:

· Конституціональні;

· Органічні;

· Крайові.

Як узагальнення основних видів психопатій та їх перехідних форм можна користуватися схемою, що запропонована Б. Шостаковичем:

· Збудлива;

· Істероїдна;

· Паранойяльна;

· Шизоїдна;

· Астенічна;

· Епілептоїдна;

· Психостенічна;

Орім перелічених слід зазначити ще нестійку психопатію (за Г. Сухарєвою) та циклоїдну (за Г. Ганнушкіним)

Під час патопсихологічного обстеження виявлено, що поведінка і ставлення до обстеження тісно пов’язані з станом дитини в момент дослідження. Якщо вона перебуває в даний момент у гіпоманіакальній фазі, то в неї підвищений фон настрою, прискорений темп мовлення і мислення, простих сенсомоторних реакцій. Механічне запам’ятовування успішне. Але може бути нерівномірним внаслідок коливань уваги. Рівень узагальнення і вилучення не знижений однак наявні поквапливі рішення, які легко коректуються, коли звернути на це увагу.

Самооцінка завищена. Як основну властивість особистості демонструють енергійність. У цілому, якщо дитину цього типу вдається втягнути у виконання завдань, вона показує достатньо високий рівень досягнень, але при цьому потребує організуючої допомоги.

У разі депресивної фази контакт утруднений внаслідок зниженого фону настрою. Найменші невдачі у виконанні завдань або згадки про власні проблеми викликають сльози. Темп простих сенсомоторних реакцій уповільнений. Пам’ять та мислення в межах норми.

Самооцінка знижена, досліджувані приписують собі лінощі, пасивність і замкнутість, іноді холодність.

Циклоїдний тип включає в себе багаточисленну групу осіб з афективною нестійкістю. Їх настрій постійно коливається від почуття суму до веселого чи радісного. В спокійному стані – це привітні і покладисті люди. В них немає різкого протиставлення свого “Я” навколишньому вони найкоротшим і природнім шляхом знаходять спільну мову з людьми. Це реалісти, що розуміють чужу індивідуальність. В роботі, до якої вони ставляться добросовісно, в них не буває послідовності і системи. Вони енергійні з перевагою гіпоманіакальних рис – ділові, люди що вміють знайти вихід з любого становища. Ніколи не здійснюють асоціальних вчинків. Їм властиві спалахи гніву але без напруги, які швидко забуваються. Депресію, хоча і неглибоку вони переносять важко. Підйом настрою сприймають як здоров’я, але очікують депресивної фази. Скаржаться на втомлюваність через періодичні порушення душевної рівноваги.

Варіант 23.

1. Етіологічні фактори олігофренії.

2. Структура страху. Основні патологічні форми.

3. Організація патопсихологічного дослідження.

4. Поняття про психопатії. Дані патопсихологічного обстеження при істероїдній психопатії.