3.Порушення адекватності емоцій.
Неадекватність емоційних реакцій - досить частий симптом в клініці психічних захворювань, наприклад, неадекватний сміх на похоронах близької людини, неадекватний сміх у дітей, що особливо виявляється у реакції протесту - на дитину сварять, а вона сміється.
Амбівалентність - одночасне існування протилежних емоцій (наприклад, любов і ненависть). Це змушує задуматись або передбачити акцентуацію характеру або психопатію.
Патологічний афект - короткочасний психічний розлад, який виражається в несподіваному приступі надзвичайно сильного гніву чи люті у відповідь на психічну травму. Супроводжується потьмаренням свідомості, бурхливим руховим збудженням з автоматичними діями і наступною амнезією (втратою пам’яті).
Розвиток патологічного афекту проходить по трьох стадіях:
n підготовча - під впливом психічної травми свідомість концентрується на вузькому колі переживань, які травмують особистість;
n стадія вибуху - відбувся афективний розряд, що проявляється в руховому збудженні, глибокому порушенні свідомості, розладах орієнтації, мовній безладності. Це супроводжується різким почервонінням чи побліднінням обличчя, надмірною жестикуляцією і незвичайною мімікою.
n стадія заключна - характеризується різко вираженим психічним і фізичним виснаженням, наступає загальне розслаблення, в’ялість, байдужість, часто виникає глибокий сон. Після пробудження виявляється амнезія - забування того, що відбувалося під час патологічного афекту. Іноді людина, яка скоїла злочин засинає біля жертви. Спостерігається при психопатії, травмах головного мозку. Під впливом виснаження під час хвороби, вагітності, втоми чи безсоння стан зниженої опірності мозку може виникати у цілком здорових людей.
В судово-психіатричній практиці патологічний афект розглядається як тимчасовий розлад психічної діяльності, який виключає відповідальність за скоєні в такому стані вчинки.
Страх - емоційна реакція людини на справжню чи уявну небезпеку. Страх у людини характеризується депресивними психічними станами, неспокоєм, нервуванням, прагненням вийти з неприємної ситуації.
Схильність до реакцій страху залежить від статі, віку, індивідуальних особливостей, соціально набутої стійкості і соціальної установки особистості, вихідного соматичного і неровово-психічного стану, а також індивідуальної значущості і ступеня загрози соціальному благополуччю. Свідомий контроль відіграє важливу роль не лише в смислі затримки поведінкових проявів страху, але і в попередженні його зародження, що є доказом значення усвідомленої активності особистості у вирішенні складних життєвих ситуацій.
Градації страху - жах, паніка, лякливість, тривожність, забитість, боязкі очікування.