3.Поняття про неврози
Неврози – зриви особистості в її суспільних відносинах, що хворобливо переживаються, супроводжуються розладами в соматичній сфері, викликані психічними факторами і не зумовлені органічними змінами.
Точних даних про поширення неврозів немає. Відомості про випадки є лише по окремих регіонах. За цими даними приблизно 2-2.5% популяції мають неврози.
В вітчизняній літературі виділяють 3 клінічні форми неврозів:
– неврастенія;
– істеричний невроз;
– невроз нав’язливих станів.
Вживаються також поняття:
– депресивний невроз;
– невротична депресія.
В міжнародній класифікації виділяють:
– невроз страху;
– іпохондричний невроз і т.д.
Основна причина виникнення неврозів - психічна травма. Але настійки прямолінійний зв’язок спостерігається досить нечасто. Виникнення неврозу зумовлене часто не прямою і безпосередньою реакцією особистості на несприятливу ситуацію, а більш чи менш тривалою переробкою особистістю ситуації і її наслідків і нездатністю адаптуватися до нових умов.
Можна уявити співвідношення травматизації психіки при виникненні неврозу наступною схемою: чим більша схильність до неврозу, тим менша психічна травма достатня для розвитку його. При цьому психічна травма завжди суб’єктивно значуща і для різних особистостей психотравмуюче значення мають різні сторони і наслідки однієї й тої ж психічної травми.
Поняття “схильність до неврозу” неоднозначне, воно складається із факторів спадковості, особливостей формування особистості і астенізуючих факторів, що передують виникненню неврозу. Звичайно, можуть успадковуватися деякі особливості особистості, такі, як замкнутість, тривожність, педантичність і ін., хоча ці риси можуть виникнути під впливом постійних контактів з батьками, що мають такі ж особливості особистості.