1.Патопсихологія – як психологічна наука.

Патопсихологія є галуззю психологічної науки. Її дані мають теоретичне і практичне значення в психології і психіатрії. В цьому смислі її можна причислити до прикладних галузей знань.

Визнання положення, що патопсихологія є психологічною дисципліною, визначає її предмет і обмежує його від предмету психіатрії.

Психіатрія - як всяка гулузь медицини, направлена на вияснення причин психічної хвороби, на дослідження синдромів і симптомів, типових для того чи іншого захворювання, закономірностей їх прояву і поєднання, на аналіз критеріїв прогнозу захворювання, на лікування і профілактику захворювання.

Патопсихологія, як психологічна дисципліна виходить від закономірностей розвитку і структури психіки в нормі. Вона вивчає закономірності розпаду психічної діяльності і властивостей особистості у співставленні із закономірностями формування і протікання психічних процесів в нормі, закономірності перекручуванть відображувальної діяльності мозку.

Необхідна також диференціація поняття “патопсихологія” і “спеціальна психологія”.

Спеціальна психологія - галузь психології, що вивчає психолого-педагогічні особливості дітей з порушенням розвитку (аномальних дітей).

Спеціальна психологія вивчає особливості розвитку дітей, що вимагають спеціальних умов навчання і виховання. До них відносяться діти з порушенням аналізаторів, опірно-рухового апарату, емоційно-вольової сфери, різними інтелектуальними порушеннями.

Одне з найважливіших завдань практичної психології - отримання додаткових даних про психічний стан хворого: стан його пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери і особистості в цілому. Ці дані необхідні лікареві для того, щоб поставити клінічний діагноз.

Другим важливим заавданням , яке вирішує патопсихолог, є проведення експериментально-психологічного дослідження з метою психіатричної експертизи (трудової, військової, судової). Наступним складним практичним завданням патопсихолога стає дослідження зміненої психічної діяльності під впливом терапії. В цих випадках неодноразове дослідження хворого однотипним набором методик дозволяє встановити динаміку змін психіки під впливом лікування і таким чином продемонструвати його ефективність.

В останнє десятиліття перед патопсихологією поставлені ще два завдання: по перше - це участь психолога в реабілітаційних заходах, під час яких особлива увага приділяється виявленню збережених сторін психіки і особистості хворого, а також вивченню його соціального оточення, характеру відносин в соціальному середовищі, трудових і навчальних навичок. Мета дослідження - розробка рекомендацій, що сприяють трудовій і соціальній реабілітації хворого.

По-друге, самостійним завданням психолога в психіатричній клініці є участь в системі психотерапевтичних заходів. На жаль, питання про місце психолога в психотерапії ще недостатньо регламентоване відповідними нормативними документами.