1.Дебільність – як легка ступінь недорозвитку психіки при олігофренії.

Дебільність - легка ступінь слабоумства, яка характеризується конкретністю мислення, нездатністю до творчої поведінки, примітивністю інтересів та почуттів. Дебіли здатні до навчання, оволодівають нескладними трудовими процесами, можливе їх соцціальне пристосування в певних межах (IQ = 50-70).

Легку дебільність важко відрізнити від психіки на нижній межі норми. Дебіли часто мають добре розвинуту мову. Їх поведінка більш адекватна і самостійна, що в якійсь мірі маскує слабкість мислення. Цьому сприяє добра механічна пам’ять і наслідування. Але спостереження і обстеження виявляють:

поняття числа несформоване, немає уяви про збереження кількості предметів при їх переміщенні (феномен Піаже). Вкрай недостатній запас знань про навколишнгю дійсність: дитина часто не знає свого прізвища, імен та фаху батьків, пір року. На відміну від більш тяжких форм олігофренії, емоції адекватні, пролте трапляються підвищена гальмівність або запальність і упертість.

Особистісний розвиток відхиляється від норми: зберігаються підвищена навіюваність, інертність, схильність до усталених життєвих стереотипів. При різкій зміні звичнрого перебугу життя можливе виникнення реактивних станів.

У підлітковому віці внаслідок гормональної перебудови організму та недостатності гальмівних механізмів мождиве виникнення гіперсексуальності, порушень статевого потягу. В деяких випадках трапляються порушення поведінки, потяг до бродяжництва. Підлітки з дебільністю можуть бути учасниками антисоціальних угруповань.

Доступне впізнання простих побутових предметів за малюнками, сприйняття складніших сюжетних зображень не завжди адекватне.

Недостатнє довільне мислення, фіксуються інертність, тугорухомість психічних процесів, часом - нездатність до концентрації уваги, непосидючість та рузхова розгальмованість.

Працездатність не порушена, проте спостерігається більша продуктивність при виконанні сереотипної механічної роботи та реакції пересиченості при необхідності осмислення завдань.

Часто трапляється інертність психічних процесів, уповільнений темп сенсомоторних реакцій. Механічне запам’ятовування успішне. Опосередковане і асоціативне - значно гірше. Це спричинене тим. Що не встановлюються логічні і асоціативні зв’язки і дитина сприймає завдання. Як запам’ятовування в двічі більшої кількості слів..

мовлення формується із знвачним запізненням: надовго зберігаються короткі фрази, аграматизми, порушена звуковимова. Жести використовуються рідко і малоефективно. Гра примітивніша, ніж у ровесників, переважає предметно-маніпуляційний рівень. Під час сюжетної гри спостерігається стереотипність. Відсутність розвитку сюжету.

Дитина байдкжа до оцінки та заохочення. Нездатнга критично оцінювати рівень своїх досягнень і не цікавиться думкою дорослого щодо них. Самооцінка - завищена. Під час дослідження оцінюють свій інтелект як найвищий, у своїх товаришів - дещо гірший, педагога сприймає - як найдурнішого.

При перериванні діяльності спостерігаються цікаві феномени: в дітей з дебільністю повернення до перерванохї дії трапляється частіше, ніж у нормальних. Виконання того самого завдання іншим способом не призводить до насичення. Утруднене розуміння прихованого змісту. Їм доступна розповідь за серією картинок, за умови здбільшення кількості фрагментів у картинках, спостерігається утруднення. При високій навчуваності дитина здатна на прості узагальнення.

З метою профілактики порушень соціальної адаптації у дітей з дебільністю необхідно вирішити питання про навчання. Навчання у спеціальних допоміжних школах-інтернатах дає змогу максимально розвинути можливості дитини, адаптувати її до життя. Навчання в масовій школі призводить до гальмування психічного розвитку та виникнення адаптаційних реакцій, оскількти дитина не може засвоїти шкільну програму і тому потрапляє до розряду хронічно невстигаючих.

При вирішенні питання промісце навчання виникають труднощів, пов’язані з розвитком окремих здібносьтей у дитини.

За умови правильного навчання і виховання дітей з дебільністю можлива адаптація до самостійного життя: засвоєння трудових навичок, вміння розпоряджатися грошима, обслуговувати себе та членів сім’ї. Відставання в розвитку чіткіше помітні на ранніх етапах. З роками, при помврно вираженій дебільності, відставання стає менш вираженим і не виступає так яскраво.