Нормативний прогноз
- це досягнення наперед заданих завдань і цілей суспільства. Метою такого прогнозу є виявлення оптимальних шляхів вирішення поставлених проблем, визначення можливих організаційно-технічних заходів, орієнтовної вартості програм тощо.
Нормативне прогнозування можливе тільки при прогнозуванні соціально-економічних і політичних процесів, оскільки процеси, що їх вивчають природничі науки, не піддаються соціальному регулюванню. На відміну від пошукового прогнозу нормативний прогноз будується у зворотному напрямі, тобто від наперед заданого стану об’єкта прогнозування до вивчення сучасних тенденцій та їхніх можливих змін, які забезпечать досягнення цього стану. Нормативне прогнозування є, таким чином, попереднім етапом і необхідною передумовою науково обґрунтованого планування, прогнозування й проектування.Прогнози розробляються за допомогою певних методів прогнозування, які являють собою сукупність способів і процедур відбору й аналізу емпіричної інформації для складання прогнозу.
Методологія політичного прогнозування використовує два види закономірностей: закономірності функціонування політичних систем і закономірності їхнього розвитку. Перші характеризують самі процеси життєдіяльності політичних інститутів суспільства, а другі визначають напрями змін різних явищ і форм політичної організації суспільства.
Прогнозування в галузі внутрішньої політики спирається, насамперед, на виявлення і комплексний аналіз соціально-економічних чинників, які безпосередньо чи опосередковано впливають на політику, систему конкретного суспільства. За результатами аналізу цих базових змінних повинен бути сформульований висновок про тенденції розвитку внутрішньої політики в даний історичний період. Аналіз тенденцій є підґрунтям для формування прогностичних висновків і пов’язаних з ними наукових рекомендацій для підвищення ефективності управління.
У політичному прогнозуванні використовується весь арсенал методів розроблення прогнозів. Зокрема, значний ефект тут дають системний підхід, кібернетичне, математичне й імітаційне моделювання, науковий інструментарій теорії ігор, систематичні опитування експертів та інші методи. Австрійський футуролог Е. Янч налічує понад 200 наукових методів, спеціальних методик та логічних і технічних засобів пізнання майбутнього. Однак у практиці використовується не більше ніж 15-20 методів прогнозування. Усі їх досить умовно можна поділити на 5 груп:
1. Екстраполяція.
2. Експертні оцінки.
3. Моделювання.
4. Сценарії майбутнього.
5. Історична аналогія.
Кожний із цих методів прогнозування майбутнього має свої переваги і вади.