Зміна політичного курсу країни після усунення М. Хрущова
— Поворот від лібералізації до консерватизму в усіх сферах життя.
— Розвиток України в умовах неосталінізму.
Неосталінізм — часткова реанімація сталінської адміністративно-командної системи.
— Відмова від критики культу особи Сталіна, висока оцінка його діяльності в соціалістичному будівництві, мудрий та скромний образ вождя в фільмах і художній літературі.
— Згортання гласності, відновлення боротьби з інакомисленням.
— Відміна рішення про періодичне оновлення складу партійних органів.
— Відновлення посади Генерального секретаря ЦК КПРС (її посів Л. Брежнєв).
— Зміцнення монополії КПРС на владу, підміна державних органів та інститутів партійними.
— Розростання партійно-державного апарату, бюрократизм, формалізм, кар'єризм.
— Розрив між гаслами та реальними справами.
— Зростання корупції, хабарництва, всевладдя «номенклатури».
Номенклатура — панівна партійна еліта в СРСР, що цілком контролювала всі сфери життя суспільства.
— Період брежнєвської політики отримав назву «застій».
Застій — період правління Л. Брежнєва (1964-1982 рр.), який характеризувався політикою, що заперечувала будь-які спроби оновлення суспільства, консервувала існуючий режим, наслідком чого стало наростання кризи радянського ладу.
Основні заходи політики П.Шелеста
| Позитивні | Негативні |
| — виступ за розширення прав УРСР у внутрішній та зовнішній економічній політиці; — підтримка реформ М. Хрущова на початковому етапі; — підтримка поміркованої українізації (переведення вищої школи на українську мову викладання, спроба українізувати управлінський апарат тощо); — - видання книги «Україно наша радянська» з екскурсом у героїчне минуле країни
| — участь в усуненні М. Хрущова від влади; — засудження політики десталінізації; — участь у боротьбі з дисидентським рухом; — активна підтримка збройної інтервенції військ Варшавського Договору в Чехословаччину (серпень 1968 р.); — авторитарний стиль керівництва
|
Травень 1972 р. — звільнення П. Шелеста з посади першого секретаря ЦК КПУ й усунення з України під приводом переведення на іншу роботу, а згодом — відправлення на пенсію; обрання першим секретарем КПУ В. Щербицького.
Політика першого секретаря ЦК КПУ В. Щербицького