Зародження дисидентського руху
Дисидентство — це опозиційний рух проти панівного державного ладу, протистояння офіційній ідеологи та політиці.
Середина 50-х років — зародження дисидентського руху в СРСР, зокрема в УРСР.
Причини виникнення дисидентського руху:
— поліпшення внутрішньополітичного клімату за часів «відлиги», що призвело до нової хвилі національно-визвольної боротьби;
— антикомуністичні виступи в країнах Східної Європи (в Угорщині, Польщі, Чехословаччині);
— активний правозахисний рух, спричинений прийняттям Декларації прав людини (1948 р.);
— монопольна влада партійно-радянської бюрократичної верхівки;
постійні утиски та обмеження національного та культурно-духовного життя; політика русифікації. Форми боротьби дисидентів: протести, звернення на адресу керівників країни, «відкриті листи» до ООН («Відкритий лист» до ООН українських політв'язнів мордовських концтаборів, у якому узагальнювалися головні вимоги українського дисидентства, висловлювався рішучий протест проти дискримінації українства);
поширення нелегальної літератури («самвидав»); створення в Україні дисидентських організацій.
Найвідоміші дисидентські організації в Україні
| Назва | Дата виникнення | Діяльність |
| Украаїнський революційний центр (УРЦ) | 1953 р.
| Заснований у Львові. УРЦ підготував низку документів антирадянського змісту, які були роздруковані на машинках та надіслані до сільських рад, колгоспів і навчальних закладів західного регіону. У «Маніфесті УРЦ» визначалися 33 «принципи свободи», серед яких висувалися вимоги запровадження демократичної системи, суверенітету України, встановлення державних кордонів нації в її етнічних межах, свободи організації й діяльності різних політичних партій, право вільної критики владних структур тощо
|
| «Реалістичний робітничий гурток демократів»
| 1956 р. | Заснований на Донбасі. На чолі — Є. Доніченко. Організація мала свій статут, дотримувалася суворої конспірації. Члени гуртка планували створити мережу нелегальних осередків, що згодом об'єднаються в демократичну партію, яка повинна була стати альтернативою КПРС і повести боротьбу за зміну суспільного ладу в СРСР. У майбутньому передбачалося проведення вільних усенародних виборів, демократичне обрання керівників підприємств, передача землі селянам без права її продажу. Члени гуртка розповсюджували у містах Донбасу листівки з пропагандою своїх ідей. Організація мала свій рукописний часопис «Свободное слово». Не мали на меті створення незалежної Української держави
|
| Українська робітничо-селянська спілка (УРСС) | 1958 р. | Заснована на Львівщині юристами Л. Лук'яненком таї. Кандибою. У проекті програми гострій критиці піддавалася політика Комуністичної партії, засуджувалися сталінські репресії 30-х років, голодомор 1932-1933 рр., бюрократичні методи керівництва народним господарством, національна політика. Автори проекту поставили питання про ненасильницький, конституційний вихід України зі складу СРСР. У новоствореній самостійній Українській державі політичний лад залишатиметься радянським, а економічний — соціалістичним. Україна як суверенна й самостійна держава буде входити до співдружності таких самих незалежних соціалістичних держав
|
Влада переслідувала дисидентські організації.У 1961—1965 рр. було проведено судові процеси проти активних їх членів. Репресії були спрямовані проти П. Григоренка, І. Світличного, П. Заливахи, В. Мороза та ін. У травні 1961 р. у Львові почався закритий судовий процес над УРСС.
Відповіддю на арешти дисидентів стала стаття Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» (1965 р.), в якій автор проаналізував основні причини, що зумовили акції протесту української інтелігенції, засудив політику ігнорування громадських прав українського народу, піддав критиці національну політику КПУ.