Запорозька Січ у другій половині XVII ст.

1) за правління Б. Хмельницького підпорядковува­лася гетьманові, зберігаючи автономію;

2) продовжувала відігравати роль захисника від ту­рецько-татарських нападів;

3) унаслідок масової втечі населення з Правобереж­жя збільшилася кількість запорозьких козаків;

4) за наступників Б.

5) заАндрусівським перемир'ям (1667 р.) перебувала під контролем і Московської держави, і Речі По­сполитої. «Вічний мир» передав Запорозьку Січ у виняткове підпорядкування Москві;

6) у 1663-1667 рр. на Чортомлицьку Січ були відправлені московські військові загони, що мали слідкувати за подіями на Січі, а з 1686 р. почи­нається будівництво московських фортець на За­поріжжі;

7) зберігала контакти з Польщею і Кримським ханством, навіть зверталася до Речі Посполитої з проханням перейти в її підданство. Господарське життя:

— ґрунтувалося на промислах (полювання, рибаль­ство, бджільництво) і скотарстві;

— через набіги татар хліборобство не набуло значно­го розвитку, хліб закуповували на Правобережжі і в Гетьманщині, тому нестабільність у цих краях негативно позначалася на Січі;

— основною формою господарювання були хутірські господарства зимівники;

— високий рівень ремісничого виробництва;

— запорожці займалися торгівлею з Правобереж­жям, Гетьманщиною, Річчю Посполитою, Крим­ським ханством, Туреччиною. Вивозили мед, хут­ро, шкури, рогату худобу, коней, закуповували сіль, хліб, зброю, боєприпаси, тканину.