Внутрішня політика Директорії
26 грудня 1918 р. — проголошення Декларації з програмою Директорії. Політичний курс:
— скасування гетьманщини, відновлення УНР;
— Директорія виконувала роль тимчасової верховної влади до скликання Трудового конгресу України;
— влада в УНР належить трудящому народу, а нетрудові, експлуататорські класи позбавляються права голосу (у результаті були позбавлені права голосу промисловці, поміщики, комерсанти, частини інтелігенції, духовенства та ін.);
— встановлення в Україні національного варіанту радянської влади;
— передача законодавчої влади Трудовому конгресу України;
Трудовий конгресу країни—вищий тимчасовий законодавчий орган УНР у період Директорії УНР, скликаний з метою організації влади в Україні та визначення форми державного правління після повалення влади гетьмана П.
Скоропадського. Він проходив у Києві 23-28 січня 1919 р.— створення уряду — Ради народних міністрів на чолі з В. Чехівським;
— передача влади на місцях губернським та повітовим трудовим радам;
— передача Трудовим конгресом України в складних воєнно-політичних умовах усієї повноти влади Директорії, яка згодом під тиском обставин перетворилася на особисту диктатуру С. Петлюри;
— розквіт отаманщини (С. Петлюра був призначений Головним отаманом за відсутності боєздатної армії, отаманами призначали будь-кого, хто міг командувати, мав зброю і виказував лояльність до Директорії, а також заявляв про своє прагнення боротися з більшовиками. Такі отамани отримали від Петлюри грамоти і кілька мільйонів українських карбованців; не було будь-якого контролю над отаманами. У січні 1919 р. колишні петлюрівські отамани Григор'єв і Зелений заявили про перехід на більшовицькі позиції та партизанську боротьбу проти Директорії. У середині 1919 р. С. Петлюра розгорнув активну діяльність із реформування армії та боротьби з отаманщиною, що повинно було сприяти зростанню боєздатності армії). Соціально-економічний розвиток:
—ліквідація приватної власності;
—аграрна реформа (конфіскація поміщицьких земель, земельні наділи до 15 десятин не конфіско-вувалися, лишалося непорушним дрібне селянське землеволодіння, термін і порядок розподілу землі не визначалися);
—відновлення 8-годинного робочого дня, встановлення робітничого контролю на підприємствах, право на укладення колективних договорів, проведення страйків тощо;
—заходи з надання допомоги безробітним та іншим категоріям нужденних.
Але в умовах громадянської війни та інтервенції соціально-економічні перетворення були відкладені. Головним завданням Директорії стала перемога у громадянській війні.
Директорія і Антанта
| Директорія і Польща
| Директорія і радянська Росія
|
Початок окупації Півдня України військами Антанти (наприкінці 1918р.); згода Антанти визнати Директорію за умови підпорядкування її військ генералу А. Денікіну(Директорія відмовилась від цієї пропозиції); — спроба Директорії витіснити війська Антанти; ця спроба зазнала поразки
| Відновлення Польської держави в листопаді 1918 р.; керівник Польської держави Ю. Пілсудський висунув територіальні претензії до України; — початок окупації західноукраїнських земель польською армією | Постанова Раднаркому Росії про невизнання Директорії вищим органом влади в Україні; марні спроби Директорії зупинити агресію радянської Росії дипломатичнимшляхом; — початок Другої війни радянської Росії проти УНР |