ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2
Входження Волині до складу Російської імперії в результаті другого та третього розділів польської держави визначило особливості розвитку регіону впродовж першої половини ХІХ ст. Економічний та політичний поступ краю проходив під знаком інтеграції в загальноімперську політико-адміністративну систему.
Необхідність деполонізації прикордонної губернії зумовила орієнтацію урядового курсу на витіснення поляків з економічного та політичного життя краю, які продовжували домінувати в системі великого землеволодіння. Головним інструментом реалізації такого роду завдань було обрано заселення волинських земель німецькими колоністами та «особами російського походження».В даний період відбувалось поступове втягування регіону в орбіту товарно-грошових відносин, а також пожвавлення сільськогосподарського та промислового виробництва. Позитивні тенденції в динаміці економічного поступу губернії та сприятливий законодавчий клімат заклали основу для розгортання широкого колонізаційного руху, що здійснювався рядом етнічних груп. В кінці ХVІІІ – першій половині ХІХ ст. активну участь в заселенні та господарському освоєнні Волині взяло німецьке та російське населення, а також польські селяни та ремісники. Мало місце також стрімке зростання частки єврейського населення в етнічній палітрі регіону, незначна частина якого була залучена до господарського освоєння земель внаслідок переселення у землеробські колонії. В 1840–1850-х рр. розвиток єврейського землеробства відзначався певною успішністю, досягнутою завдяки законодавчому, адміністративному та фінансовому стимулюванню з боку російської влади різних рівнів.
Потужний сплеск поліетнічного колонізаційного руху, що відбувся у другій половині ХІХ ст., став можливим завдяки складанню сприятливих умов та факторів для розгортання внутрішньої та зовнішньої колонізації регіону. Резюмуючи сукупність причин, що призвели до стрімкого посилення даних процесів, підкреслюємо, що зростання масштабів та темпів господарської колонізації Волині було зумовлене не лише причинами економічного та політичного характеру. В даному випадку маємо справу з цілим комплексним рядом взаємозумовлених та взаємопов’язаних внутрішньо- і зовнішньоекономічних, політичних та соціально-психологічних, об’єктивних та суб’єктивних причин і факторів, що давали життя масовому заселенню Волині навіть після згортання протекціоністської політики російського уряду щодо більшості переселенців наприкінці ХІХ ст.
Окреслимо коротко найголовніші передумови та причини посилення переселенського руху на Волинь другої половини ХІХ – початку ХХ ст.:
передумови:
- невисокі темпи соціально-економічного розвитку регіону;
- домінування землевласників-поляків у системі землеволодіння;
- довготривала традиція господарської колонізації краю рядом етнічних груп;
причини власне імміграції:
- скасування кріпацтва, що зумовило поглиблення господарської кризи в господарствах волинських поміщиків;
- друге польське повстання 1863 р.;
- зацікавленість великих землевласників у продажі та здачі в оренду своїх маєтків;
- наявність значної кількості дешевої землі в губернії;
- відносно невисокий рівень заселеності та близькість території Волині до більшості районів виходу переселенців;
- сприятливі для господарювання природно-кліматичні умови;
- погіршення становища селян у Царстві Польському, Австро-Угорській та Німецькій імперіях;
- надання російським урядом широких пільг для більшості переселенців;
причини стимулювання переселенського руху урядом:
- необхідність прискорення темпів економічного розвитку Волині;
- бажання послабити позиції польсько-католицького елементу в регіоні;
- прагнення посилити контроль над прикордонною губернією та отримати в колоністах надійну економічну та політичну опору.