Відбудова народного господарства України
Березень 1946 р.— затвердження Верховною Радою СРСР п'ятирічного плану відбудови і розвитку народного господарства на 1946-1950 рр. Особливості відбудови
Промисловість:
— більші масштаби відбудовчих робіт, ніж у будь-якій іншій країні Європи;
— проблема капіталовкладень (відмова від плану Маршалла, розрахунок лише на внутрішні резерви);
— відновлення адміністративно-командних методів;
— початок відбудови з важкої промисловості (в Україні за декілька років були відновлені шахти Донбасу, Дніпрогес та інші великі електростанції, металургійні заводи тощо);
— розвиток важкої промисловості за рахунок легкої, сільського господарства, науки і культури (інвестиції у легку промисловість складали 12-17 % усіх промислових капіталовкладень);
— посилення диспропорції в розвитку економіки на користь військово-промислового комплексу (ВПК);
— повільне впровадження досягнень науково-технічного прогресу (підприємства працювали за старими технологіями, висока енерго- та матеріалоємність виробів тощо);
— нестача робочої сили, особливо кваліфікованої;
— важливим чинником, що впливав на успіх відбудови, був ентузіазм народу (90% працюючих охоплені різними формами соцзмагання).
Згідно з контрольними показниками, визначеними союзним післявоєнним планом відбудови, українська економіка отримала лише 15 % всесоюзних капіталовкладень, тоді як на УРСР і припало 42 % усіх матеріальних збитків СРСРу війні.
пню»
Сільське господарство:
— відновлення колгоспного ладу;
— надзвичайно складні умови відбудови сільського господарства (скорочення посівних площ, поголів'я худоби, нестача робочих рук, техніки);
— мізерні капіталовкладення (7% від загального обсягу асигнувань);
— важке становище селян (мізерна оплата праці, високі податки на підсобне господарство, відсутність паспортів у селян, несплата пенсій тощо);
— голод 1946-1947рр.