Устрій Давньоруської держави
Політичний устрій.
Київська Русь IX—X ст. була ранньофеодальною монархією.
На чолі держави стояв Великий київський князь, який уособлював законодавчу, виконавчу, судову та військову владу, представляв державу на міжнародній арені.
Він правив за допомогою особистої військової дружини та, пізніше, удільних князів — родичів Великого князя, що стояли з військами у великих містах. Влада Великого князя була спадковою.Удільні князі самостійно розпоряджалися своїми землями, і навіть намісники київського князя не могли втручатися в їхні внутрішні справи.
Рада князів і старшої дружини (бояр) складала боярську думу, яка приймала важливі рішення. У разі відсутності або смерті князя вона виконувала його функції, сприяла обранню нового князя. При сильному князі роль думи була формальною, і навпаки: сильна дума існувала при слабкому князі.
Суд, збирання данини здійснювалися спеціальними дружинниками. Управління в невеликих містечках здійснювали намісники Великого князя — тисяцькі та посадники.
Віча змінили свій склад і замість загальних зборів чоловічого населення стали зборами впливових бояр, дружинників, заможного купецтва тощо. У період централізації влади вплив віча зменшився, з початком роздробленості — посилився
Соціальний устрій:
Вільне населення:
Привілейовані верстви:
— князі,чий титул успадковувався; були найбільшими землевласниками;
— бояри— формувалися з родоплемінної знаті та дружинників; отримували від князя землю за службу. Ділилися на великих (воєводи, тисяцькі) та малих (соцькі, десяцькі);
— дружинники— професійні воїни, що обіймали й урядові посади. Отримували за службу грошову винагороду та земельні наділи;
— духівництво: найосвіченіша верства. Впливало на духовне та культурне життя. Поділялося на верхівку (митрополит, єпископи, ігумени монастирів) та рядових представників (священики, ченці)
Непривілейовані верстви:
— міщани— мешканці міст, які займалися ремеслом, торгівлею.
Виділялася міська заможна верхівка;— селяни-смерди— вільні землероби, які мали власне господарство та землю й сплачували князеві данину;
— наймити—вільні люди, що наймалися на певну роботу;
— ізгої — люди, що втрачали зв'язок зі звичним середовищем (князі без князівства, смерди без землі тощо),
Залежне населення:
— закупи — тимчасово залежні селяни, які брали позику — «купу» — у феодала і мали її відробити;
— рядовичі— тимчасово залежні селяни, які уклали з феодалом договір — «ряд» — на виконання певних робіт;
— челядь — раби-полонені;
— холопи — селяни, які розорилися і працювали в господарстві землевласника, фактично раби, але за службу могли бути відпущені на волю
Економічний розвитокОсновою господарства було землеробство. Для обробки землі використовували рало, соху, плуг. Вирощували жито, пшеницю, ячмінь, просо, овес; удосконалювалося городництво (капуста, огірки, ріпа, морква, гарбузи, цибуля тощо), розвивалося садівництво (вишні, яблуні, груші, сливи).
На Правобережжі розводили переважно велику рогату худобу, на Лівобережжі — свиней. У сільськогосподарських роботах тягловою силою були переважно коні. Значну роль продовжували відігравати промисли (мисливство, рибальство, бджільництво).
![]() |
Існувало близько 80 видів ремесел; найпоширеніші — чорна металургія, залізоробне, гончарне, ювелірне, ткацьке, деревообробне ремесла. XII-XIII ст. позначені розквітом склоробства.
Важливе місце займала торгівля: територією Русі проходили міжнародні торговельні шляхи — грецький, шовковий, залізний, соляний.У ХІІ-ХШ ст. активізується внутрішня торгівля між князівствами.
Експорт | Імпорт |
раби, хутро, зброя, шкіряні вироби, золоті та срібні прикраси, мед, віск, шкури | прянощі, ювелірні та скляні вироби, мідь, срібло, зброя, вина, коштовні тканини й посуд |
Земельна власністьвизначала соціальний статус особи.
Київський великий князь був головним землевласником, йому підпорядковувалися удільні князі з дрібнішими землеволодіннями, далі йшли бояри, дружинники.
Форми феодального землеволодіння
Умовне — помістя, що надавалося за службу. Помістями володіли дружинники
Безумовне — вотчина, яка передавалася у спадок. Вотчиною переважно володіли князівські роди
Велику земельну власність мала церква, яка володіла не тільки сільськогосподарськими угіддями, але й селами та містами.
Певна частина земель належала вільним селянським общинам. Селяни вважалися тільки користувачами землі, тому мали феодальні повинності:
— данина — сплата продуктами (медом, хутром, збіжжям); від часів правління княгині Ольги виплачувалася певною фіксованою нормою від кожного господарства (уроками);
— відробітки на полі землевласника;
— повоз— постачання коней і транспорту для потреб
— участь у будівництві укріплень і міст.