УСРР і політика «воєнного комунізму»
«Воєнний комунізм» — це соціально-економічна політика більшовиків в УСРР у 1919-1920 рр., модель державного регулювання економіки, яка була реакцією більшовиків на критичні обставини в умовах громадянської війни і тому являла собою набір вимушених, тимчасових заходів; реалізація цієї моделі на практиці стала спробою переходу до нового ^суспільного ладу — комунізму.
Основні заходи політики « воєнного комунізму»
| Сільське господарство | — Уведенняпродрозкладки (вилучення «надлишків» продовольства у селян); — державна монополія на продаж та заготівлю хліба; — запровадження кругової поруки; — формування продзагонів для вилучення продовольства у селян |
| Промисловість | — Націоналізація підприємств важкої, середньої та дрібної промисловості; — встановлення державного контролю над виробництвом; — спроба побудувати державу-фабрику з тотальним плануванням розподілу матеріальних благ; — уведення загальної трудової повинності; — мілітаризація праці; — зрівняльний розподіл продуктів харчування серед працівників |
| Торгівля та фінанси | — Заборона вільної торгівлі; — спроба ліквідувати товарно-грошові відносини; — перехід до прямого товарообігу; — встановлення твердих цін на товари; — карткова система постачання міського населення; — скасування платні за житло, комунальні послуги,транспорт |
| Політична сфера | — Запровадження диктатури пролетаріата, репресії проти «класових ворогів» |
— « червоний терор »;
— жорстка централізація;
— створення продзагонів;
— реквізиції, конфіскації тощо. Наслідки політики «воєнного комунізму»:
— економічна криза (падіння сільськогосподарськая та промислового виробництва, інфляція тощо);
— погіршення умов життя народу;
— зростання соціальної напруги;
— розгортання повстанського руху проти політики більшовиків.