Українські землі у складі Австро-Угорської імперії (Східна Галичина; Північна Буковина; Закарпаття)
— Гальмування промислового розвитку (кількісна перевага дрібних підприємств; повільний розвиток промисловості; кустарно-ремісничий характер промисловості; незацікавленість австрійського уряду в промисловому розвитку регіону, свідоме гальмування австрійським урядом розвитку економіки західноукраїнських земель (більш високіподатки, низьке фінансування, створення кращих умов для австрійських підприємців тощо), консервація економічної відсталості; перетворення західноукраїнських земель на джерело сировини та ринок збуту (система державного мита блокувала продаж готової продукції за кордон); домінування іноземного капіталу; нерівномірний розвиток галузей промисловості; перевага галузей добування та первісної обробки сировини).
— Повільний розвиток капіталістичних відносин у сільському господарстві (наявність пережитків кріпацтва; збереження церковного землеволодіння; зменшення кількості поміщицьких маєтків, зосередження земель у руках невеликої групи найвпливовіших поміщиків; диференціація селянства, аграрне перенаселення; низька продуктивність сільського господарства).
— Еміграція населення до Канади, США, Аргентини, Бразилії та інших країн.
— Політична система управління пристосована до здійснення в західноукраїнських землях великодержавної колонізаторської політики цісарського уряду (вся адміністративна влада в Галичині, як і на Буковині, зосереджувалася в руках намісників, яких призначав імператор; їм підпорядковувалися поліція та місцеві органи управління — повітові старости, бурмістри в містах і війти в селах).
— Наростання українського національно-визвольного руху.
— Піднесення страйкової боротьби українських робітників і селян (страйк львівських будівельників у червні 1902 р., страйк сільськогосподарських робітників у Східній Галичині влітку 1902 р., страйкова боротьба нафтовиків у дрогобицько-бориславському нафтовому регіоні в 1904 р.).
— Великий досвід роботи в умовах Австро-Угорської конституційної монархії легальних західноукраїнських політичних партій, створених наприкінці XIX ст.
— Значна роль греко-католицької церкви.
— Перевага ідеї політичної самостійності України як кінцевої мети, перший крок до неї — автономія України.