17. Українська культура в другій половині XVII – XVIIIст.

1) була збережена культурна основа другої половини XVI — першої половини XVII ст.;

2) культура розвивалася в умовах існування ук­раїнської державності — Гетьманщини;

3) підтримка української культури з боку геть­манів;

4) тенденція культури до набуття світського харак­теру;

5) з початку XVIII ст.

6) відчутний вплив західноєвропейського бароко.

7) вплив політики царського уряду, спрямованої на подальше обмеження та ліквідацію автономії Геть­манщини;

8) вплив ідей західноєвропейського Просвітництва;

9) поступовий перехід від бароко до класицизму;

10)домінування російської культури, політика ру­сифікації;

11)відтік української інтелектуальної еліти до Моск­ви та Петербурга, перетворення Гетьманщини на російську провінцію. Основні галузі культури І. Освіта.

— Початкову освітуздобували в початко­вих школах (Лівобережжя), братських шко­лах (Правобережжя), єзуїтських школах для шляхти (Правобережжя). Вчителями виступа­ли й так звані мандрівні дяки, які переходили з місця на місце.

— Закладами середньоїосвіти були Чернігівський, Харківський і Переяславський колегіуми (Ліво­бережжя), Львівський, Кам'янецький, Луцький тощо єзуїтські колегіуми (Правобережжя).

— Вищу освіту давали Львівський університет та Києво-Могилянський колегіум (з 1701 р. — ака­демія). Колегіум був відкритий для всіх верств населення, але серед учнів переважали діти ко­зацької старшини, багатих козаків, духовенст­ва та міщан.

Проте у XVIII ст. в освітній сфері відбулися нега­тивні зміни: після Полтавської битви скоротила­ся кількість студентів Києво-Могилянської ака­демії; звільнили «неблагонадійних» викладачів; царський уряд заохочував переїзд до Росії тала­новитих учених, митців, церковних діячів.

— До кінця XVIII ст. скорочено мережу почат­кових шкіл, оскільки селяни не мали коштів на їх утримання; наслідком було зменшення кількості письменних українців.

— 1786 р. — створення на території Гетьманщи­ни чотирикласних (для дворян) та двокласних

(для міщан) народних училищ з російською мо­вою навчання.

— 1774 р. — на західноукраїнських землях (Австрійська імперія) запроваджено обов'яз­кову початкову освіту рідною мовою. Повну середню освіту здобували у німецькомовних гімназіях

— Вищі навчальні заклади: Києво-Могилянська академія, яка поступово занепадає, Харківський колегіум, Львівський універси­тет (1784 р.), де до 1809 р. працював Руський інститут для підготовки греко-католицьких священиків. 2. Наука.

— Починає розвиватися філософія як самостійна наука.

— Відбувається формування історичної науки: «Синопсис, або Стислий опис від різних літо­писців про початок слов'яно-руського народу» (1647 р.) фактично став першим систематизо­ваним підручником із вітчизняної історії.

— Учені Києво-Могилянської академії провели перші археологічні дослідження — розкопки Десятинної церкви в Києві; відбувалася рес­таврація храмів часів Київської Русі.

— Філософія.Мандрівний філософ Г. Сковорода закликав до самопізнання і морального очи­щення; розробив учення про «сродну працю», який має відповідати природним здібностям людини та її життєвому покликанню.

— Медицина була представлена лікарями-українцями, які здобули вчений ступінь доктора медицини: І. Полетика, С. Крутень, І. Руцький тощо. М. Амбодик-Максимович — автор перших у Російській імперії підручників з акушерства і ботаніки. Г. Тереховський—дослідник мікроор­ганізмів. Є. Мухін — організатор щеплень проти віспи та профілактичної боротьби з холерою.

У Львові в 1773 р. відкрито медичний колегіум для підготовки лікарів і аптекарів; у 1787 р. відкрито першу в Подніпров'ї спеціальну ме­дичну школу (Єлисаветград); у 1792 р. — Київ­ський військовий шпиталь.

— Математика.1793 р. — викладач Києво-Могилянської академії І. Фальковський видав підручник «Скорочення змішаної математи­ки», книгу «Теоретична астрономія».

— Ректор Києво-Могилянської академії Ф. Прокопович брав участь у створенні Російської ака­демії наук, одним з перших у Росії вів спосте­реження із застосуванням телескопа і мікро­скопа.

Працювали Львівська братська, Почаївська, Уневська друкарні; найбільшою була друкарня Києво-Печерської лаври. Також відкрито польські та єврейську друкарні. Переважна більшість книг була церковно-релігійного змісту.

— Найбільші друкарні — у Києво-Печерській лаврі, Почаївському та Уневському монасти­рях, приватна друкарня А. Піллера у Львові (саме Піллер видавав першу українську газе­ту — «Львівську газету» — французькою мо­вою).

— Переведення друкарень на «цивільний» шрифт.

— Широкий асортимент літератури: церковні книги, календарі, збірки пісень, навчальні посібники, господарські поради. Література розповсюджувалася і за межами України.

4. Усна народна творчістьпредставлена передусім думами та історичними піснями, що змальовува­ли Національно-визвольну війну та її героїв. По­ширюються також чумацькі, рекрутські, козацькі пісні. 5. Література.

— Розквіт стилю бароко.

— Полемічна література (Л. Баранович « Нова міра старої віри»; І. Гізель «Правдива віра» тощо).

— У першій половині XVIII ст. з'являються ко­зацькі літописи («Літопис Самовидця», літо­писи Г. Граб'янки та С. Величка).

— Розвиток історичної та літописної літератури (Ф. Сафонович «Хроніка з літописів давніх»).

— Основний стиль — бароко, з'являються елемен­ти класицизму, сентименталізму, реалізму.

— Історико-мемуарна проза: щоденники М. Ханенка, Я. Марковича.

— Поезія: С. Дивович «Розмова Великороси з Ма­лоросією».

— 1798 р. — видання «Енеїди» І. Котляревсько­го — першого твору, написаного розмовною українською мовою.

— Г. Сковорода «Сад божественних пісней», «Басні Харківскія».

6. Театр.

— Поширення вертепу. Улюбленим героєм стає запорожець, який захищає простих людей. Із вертепами ходили студенти колегіумів та Києво-Могилянської академії.

— Розвиток шкільної драми. Основними темами були різдвяний цикл, мораліте (повчальні ви­стави алегоричного змісту), міраклі (релігійно-повчальні віршовані драми).

— Зародження світської драматургії, поява ама­торських та кріпосних театрів.

— 1798 р. — у Харкові відкрито перший про­фесійний театр із професійною трупою.

— Занепад шкільного театру внаслідок заборони вистав у Києво-Могилянській академії. 7. Музика.

— Поширення козацьких маршових пісень.

— Поширення серед міського населення кантів або псалмів — побутового багатоголосного пісенного жанру, що широко використовував­ся в шкільному театрі та вертепі.

— Триває розвиток партесних (багатоголосних) співів.

— Музику викладали в колегіумах, а в 1737 р. від­крито спеціалізоване музичне училище у Глухові.

— Видатними композиторами початку XVIII ст. були А. Ведель, Д. Бортнянський.

— Розвиток музичної теорії: український компози­тор Н. Дилецький створив «Музичну грамати­ку».

— Виникнення цехів музикантів, що обслугову­вали урочисті церемонії, військові походи та розваги.

— Центри музичної освіти — Глухівська півча школа та Києво-Могилянська академія.

— Композитори: М. Березовський (перша ук­раїнська опера «Демофонт»), Д. Бортнянсь­кий (опери, твори церковної музики), А. Ведель (хорові концерти).

— Поширення пісень-романсів, в основу яких покладено народні мотиви. 8. Архітектура.

Розвиток стилю бароко, який в Україні отри­мав назву козацького через набуття національ­ного колориту. Естетичними особливостями українського бароко є багатобарвність, кон­трастність, мальовничість, посилена декора­тивність, динамізм, велика кількість усіляких вимислів і головне — небачена вигадливість форм. Розквіт бароко припав на добу І. Мазе­пи. Найвидатніші пам'ятки — Спаська церк­ва Мгарського монастиря, церква Всіх Святих Києво-Печерської лаври, Софійський і Золото­верхий собори в Києві. Видатні архітектори — С. Ковнір, І. Григорович-Барський.

9. Розвиток графікипов'язаний із книгодрукуванням. О. Тарасевич, якому належать 40 гравюр «Києво-Печерського патерика», вважається засновником української школи граверів. 10. Живопис.

— Основні живописні жанри — іконопис, фреска, портрет. Найпопулярнішою стала живописна школа Києво-Печерської лаври, представни­ки якої розписували храми в багатьох україн­ських містах.

— Іконописні зображення відходять від канонів, стають більш земними; в портреті з'являються риси реалізму.

— Популярним стає так званий парсунний живо­пис (портрети гетьманів і старшини).

— Набули поширення народні картини із зображенням козака Мамая.

Збагачуються художні засоби: використовують­ся перспектива, світлові та колористичні ефек­ти.

— Монументальний живопис представлений хра­мовими розписами, оздобленням громадських споруд і палаців (художники А. Антропов, Г. Левицький і Д. Левицький).

— Для портретного живопису характерними були зображення козацької старшини та заможних міщан. Поширений був також образ козака-бандуриста («козака Мамая»).

Українська культура не замикалася в національ­них межах. Українські студенти навчалися в європей­ських університетах, випускники Києво-Могилянської академії працювали в наукових закладах Європи. Міжнародні зв'язки сприяли збагаченню духовного світу українців.