Україна у 2008 — на початку 2010 р.
Економічна криза в Україні
Передумови та причини кризи в Україні у 2008 р.
• Надмірне споживання та недостатні заощадження призвели до випереджаючого зростання імпорту.
• Використання населенням споживчих кредитів банків для придбання товарів імпортного асортименту та житла.
Кошти на ці кредити банки брали зі зовнішніх позик.• Перевага інвестицій у торгівлю над інвестиціями у виробництво.
• Висока залежність економіки від зовнішніх ринків, частка експорту становить близько 50 % ВВП. Світове падіння попиту на металургійну продукцію мало наслідком значне падіння ціни та скорочення експорту і валютних надходжень.
• Використання економічної політики для здобуття прихильності виборців:
— високий рівень оподаткування;
— відсутність ефективного контролю за зовнішніми позиками вітчизняних підприємців;
— весна 2008 р. — офіційне подорожчання гривні.
• Накладання світової фінансової кризи в Україні на посилення внутрішньої політичної кризи вивело на поверхню недієздатність моделі економічного зростання, яка встановилася у попередні роки. Поштовх до кризи — інформація про зниження
надійності вкладів у Промінвестбанку, що потягнуло різкий відтік вкладів з банків (6 — 7 млрд дол. США за тиждень), після чого Нацбанк обмежив дострокові зняття депозитів і видачу кредитів.
Основні економічні показники України в період поширення кризи
• Сумарний дефіцит держбюджету (включаючи борги «Нафтогазу») становить трохи більше 10 % від ВВП.
• ВВП України за 2009 рік скоротився на 35,6 % (179,6 млрд дол. У 2008 р. проти 115,7 млрд дол. у 2009р.).
• Станом на початок 2004 р. зовнішній борг України становив 23 811 млн дол. У 2008-2009 рр. загальний зовнішній борг України збільшувався щорічно на 45 % і досяг 100 млрд дол.
• За підсумками 2008 р. тіньова економіка зросла до 31 % від ВВП, 2009 р. — 36 % ВВП, що стало максимальним показником із 2001 р.
• «Рейдерські» атаки з використанням негативних інформаційних повідомлень та недобросовісної поведінки на окремі банки (насамперед Промінвест-банк, банк «Надра»).
Рейдерство—недружнє захоплення та поглинення підприємств; його суть — створення умов, за яких власники підприємств змушені відмовитися від своєї власності. Поширені методи — публікація наклепів у засобах масової інформації, подання судових позовів, проведення зборів акціонерів, де обирається нове керівництво, без участі основних власників тощо. Девальвація — зниження обмінного курсу національної валюти щодо іноземних валют або міжнародних розрахункових одиниць, її основою є завищення офіційного валютного курсу порівняно з реальною купівельною спроможністю національної грошової одиниці.
• Дефіцит долару спричинив панічне підвищення курсу.
• Банки згорнули довгострокові програми кредитування, зробили жорсткішими умови надання споживчих позик, підвищили відсоткові ставки з 14,4 % до 21,6 % річних.
• У порівнянні з серединою 2008 р. середня заробітна плата влітку 2009 р. в доларовому еквівалентні зменшилась від 343 до менш ніж 240 доларів, хоча в гривнях вона зросла від 1735 грн. до 1845 грн. на місяць.
• Наростання затримок з виплатою заробітної плати, застосування адміністрацією підприємств вимушених відпусток та скорочення робочого дня, зростання безробіття.
• Обсяг робіт у будівництві скоротився на 16 % .
• Падіння цін на житло в усіх областях України на 40-60 %.
• Обсяги промислового виробництва скоротилися на 3,1 %, що є найгіршим показником після 1996 р., коли спад становив 5,1 %.
• Збільшення кількості збиткових підприємств від 33,4% до 41,3%.
• Масове виведення ресурсів з банківської системи — з жовтня 2008 р. по січень 2009 р. вилучено понад 60 млрд. грн.
• Зменшення обсягів експорту посилилося через протекціоністські заходи країн-партнерів у рамках антикризової політики.
• Відновлення високої інфляції: у 2008 р. ціни зросли на 22,3 %, у 2009 р. — на 18,8 %.
• «Тінізація» економіки: біля 460 млрд.грн. ВВП створюється в тіньовому секторі.
Висновок
• Експортоорієнтована модель економічного зростання з переважанням низькотехнологічного експорту виявилась вразливою до кризи і зменшення попиту на світових ринках.
• Сектори промисловості, орієнтовані на внутрішній ринок, є більш стійкими до фінансово-економічної кризи.