Трипільську культуру (кінець V — середина III тис. до н. е.)
відкрив у 1893 р. археолог В. Хвойка поблизу с. Трипілля на Київщині. Від назви села культура й отримала свою назву.
Територія розселення. Батьківщина трипільців — береги Південного Бугу й Дністра, а звідти вони розселилися на схід до Середнього Подніпров'я, на захід до Румунського Прикарпаття, на південь до Північного Причорномор'я та на північ майже до сучасних кордонів України..
Етнічна приналежність трипільців невідома.
Поселення.Відомо понад 3 тис. поселень на берегах річок, на схилах долин. Найвідоміші — Майданецьке, Тальянки та ін. площею 250-400 га, в яких проживало до 10-20 тис. осіб (так звані протоміста, будинки в яких були розташовані по спіралі). Житла були дерев'яними, з глиняною піччю та жертовником, могли бути двоповерховими. Долівку робили глиняну, астіни розписували фарбами.
Основа господарства— рільне землеробство (пшениця, ячмінь, просо, горох) і скотарство (свині, велика й дрібна рогата худоба). Кожні 50-70 років поселення переносилися на нове місце через виснаження землі. Трипільці виготовляли характерну мальовану кераміку з використанням червоної, чорної та жовтої фарб. Перші в Україні застосували механічний предмет — свердло.
Релігія та культура. Головним божеством трипільців була богиня родючості. Вони поклонялися бику (символу сонця та чоловічої сили), змієві (охоронцеві дому). У трипільській культурі створено основу для появи писемності у вигляді глиняних символів та знаків на кераміці.
Причини зникненнятрипільської спільноти остаточно не з'ясовані. Основні версії:
витіснена кочовиками;розпалася внаслідок господарської та екологічної кризи.