Столипінська політична реакція
— Поразка першої Російської демократичної революції в результаті здійснення Червневого державного перевороту.
— Встановлення реакційного політичного режиму, відомого під назвою «столипінщина» (жорстокі репресії проти учасників усіх антисамодержавних рухів — політичних, національних, соціальних,культурно-освітніх; засудження у 1907-1909 рр.
26 тис. осіб, із яких 5 тис. були засуджені до страта).— Боротьба царизму з українським визвольним рухом (створення у Києві у березні 1908 р. Клубу російських націоналістів, який мав на меті протидіяти польському тискові та українському руху; сплеск російського націоналізму, поширення націоналістичного руху «чорносотенців», який жорстоко розправлявся з усіма, кого вважав ворогами російського народу; спрямування головного удару проти українських патріотичних організацій та об'єднань; закриття половини українських газет і частини видавництв; припинення діяльності багатьох «Просвіт»; заборона викладати українською мовою у школах (1909 р.) та проводити заходи, присвячені пам'яті Т. Шевченка; видання П. Столипіним циркуляру, згідно з яким заборонялося реєструвати будь-які «інородницькі» (неросійські) товариства і видавництва).
— Створення у 1908 р. Товариства українських поступовців (ТУП), лідерами якого стали М. Грушевський, С. Єфремов, Є. Чикаленко (заклик до усіх українських політичних сил консолідуватися в боротьбі за національне відродження; члени ТУП обстоювали конституційно-парламентський шлях боротьби за українську справу; найближчими завданнями вважали українізацію освіти, громадських установ, суду й церкви; опікувалися діяльністю «Просвіти», українського Наукового товариства ім. Т. Шевченка, що діяло в Києві з 1907 р.).
— Справа Бейліса. Навесні 1911 р. в печерах Бабиного Яру було знайдено тіло 13-річного Андрія Ющинського. Члени російських чорносотенних організацій поширили чутки, ніби його вбили євреї для одержання християнської крові на Великдень. За підозрою у скоєному злочині був заарештований М. Бейліс. Таким чином самодержавство намагалося поширити в Україні антисемітські настрої та спровокувати єврейські погроми. Справа закінчилася резонансним судовим процесом у Києві. На захист М. Бейліса виступила демократична громадськість України та Росії. Присяжні виправдали М. Бейліса, і царський суд змушений був звільнити його.
— Піднесення українського національно-визвольного руху напередодні Першої світової війни.