22. Стан і розвиток культури в Україні в першій половині XIX ст.
Загальна характеристика
1) Відбувалося становлення української культури Нового часу.
2) Основні мистецькі напрямки — класицизм та романтизм.
Класицизморієнтувався на античне мистецтво, йому були притаманні простота форм і композиції, звернення до античної спадщини, оспівування героїв.
Романтизм був реакцією розчарування у ідеях Просвітництва, стверджував неповторність людської особистості, прагнення до свободи і самовдосконалення, суперечність між надзвичайною особистістю та буденним оточенням.
3) Негативний вплив на розвиток культури справляли відсутність власної державності, національний гніт та імперські кордони, що ігнорували українські етнічні території.
4) У Наддніпрянській Україні проводилася політика русифікації та культурної асиміляції українців, здійснювана адміністративними примусовими заходами.
5) На західноукраїнських землях культурні процеси зазнавали значного впливу німецької культури, що поєднувався з полонізацією в Галичині, мадяризацією в Закарпатті, румунізацією на Буковині.
6) Культурний розвиток галицьких і закарпатських русинів був тісно пов'язаний з діяльністю греко-католицького духовенства. Основні здобутки 1. Освіта.
— Початкова:в Росії — парафіяльні двокласні школи, повітові училища; в Австрії — елементарні школи зі строком навчання від 1 до 4 років.
— Середня:в Росії — платні гімназії, до яких не приймали вихідців із кріпацьких сімей, навчання велося російською мовою; в Австрії — платні гімназії з німецькою мовою навчання.
— Вища:в Росії — Києво-Могилянська академія (закрита у 1817 р.), Харківський університет(1805р.), Київський університет (1834р.), ліцеї, що об'єднували гімназичну та університетську програми (Волинський, Рішельєвський, Ніжинський); в Австрії —■ Львівський університет, Реальна академія (1817 р.), Технічна академія (1844 р.). Викладання в Росії велося російською мовою, в Австрії — німецькою.
2. Наука.— Світове визнання здобула українська математична школа: професор Харківського університету Т. Осиповський уклав підручник з математики, що мав велику популярність; М. Остроградський був членом багатьох світових академій наук.
— Розвиток історичної науки: видання «Історії Русів» (1846 р.), «Історії Малоросії» М. Маркевича, з'явилися перші історичні праці М. Костомарова. У Києві створено Тимчасову комісію для розгляду давніх актів, у якій працювали Т. Шевченко, М. Костомаров.
— У Західній Україні працював Львівський інститут Оссолінських(1817 р), що мав бібліотеку, музей, друкарню і впливав на поширення освіти, науки та культури в регіоні. 3. Література і мовознавство.
— Українські автори писали як українською, так і російською, польською, німецькою мовами.
— Поширеними видами культурницької діяльності були збирання і публікація фольклорних творів: М. Цертелєв «Досвід збирання старовинних малоросійських пісень» (1819 р.); М. Максимович «Малоросійські пісні», «Українські народні пісні»; альманах «Русалка Дністровая» (1837 р.). Учасники гуртка «Харківські романтики» (П. Гулак-Артемовський, І. Срезневський, Г. Успенський та ін.) збирали етнографічні матеріали Слобожанщини.
— Першу в Галичині граматику української мови підготував І. Могильницький.
— Професор Львівського університету І. Лав-ринський уклав 6-томний українсько-польсь-ко-німецький словник.
— Початок і становлення української поезії та прози; І. Котляревський (поема «Енеїда», п'єси «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник»), Г. Квітки-Основ'яненка (повісті «Маруся», «Конотопська відьма» таін., оповідання, драматургія).
— Найвидатніші автори — П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка (байки), М. Гоголь («Тарас Бульба», «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» тощо), Т. Шевченко (збірка «Кобзар», 1840 р.), П. Куліш (повість «Михайло Чарнишенко», роман «Чорнарада», поезії). 4. Театр.
— Виникнення перших стаціонарних професійних театрів у Харкові та Полтаві, де ставили українські п'єси «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник» І.
Котляревського, «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ'яненка тощо, а також п'єси Шекспіра, Пушкіна, Гри-боєдова. Директором і режисером Харківського театру був Г. Квітка-Основ'яненко, Полтавського — І. Котляревський.— Діяли аматорські театри, поміщицькі театри, де грали селяни-кріпаки.
— Видатні актори першої половини XIX ст. — М. Щепкін, К. Соленик. 5. Музика.
— Розвиток музичного фольклору (колядки, щедрівки, народні пісні й танці). Поширені
були народні ансамблі — троїсті музики (скрипка, цимбали, бубон).
— Кобзарське мистецтво; найвідоміший кобзар — Остап Вересай.
— Зародження української симфонічної музики (симфонія М. Овсянико-Куликовського на основі українських пісень).
— С. Гулак-Артемовський написав першу українську оперу — «Запорожець за Дунаєм». 6. Архітектура.
— Панування класичного стилю.
— Планова забудова губернських центрів (Полтави, Києва, Харкова).
— Відомі пам'ятки тогочасної архітектури — будинок театру в Одесі (архітектор Тома де Томон), дзвіниця Успенського собору в Харкові (архітектор С. Васильєв), Старий театр у Львові (архітектор А. Пихля, Я. Зальц-ман).
— Розвиток палацово-паркової архітектури (палаци К. Розумовського у Батурині, маєток Ґалаґанів у Сокирцях на Чернігівщині).
— Створення декоративно-пейзажних парків («Софіївка» в Умані, «Олександрія» у Білій Церкві, Стрийський парк у Львові тощо). 7. Живопис.
— Розвиток портретного жанру (В. Боровиковсь-кий, В. Тропінін, Т. Шевченко).
— Пейзажний живопис (І. Сошенко, Т. Шевченко).
— Розвиток графіки (Т. Шевченко, серія офортів «Живописна Україна»).
Офорт — гравюра на міді або цинку з малюнком, протравленим | кислотами, а також друкарський відбиток з такої гравюри.