Скіфи (УІІ-Ш ст. до н. е.)
— кочові іраномовні скотарі, що витіснили кіммерійців і розселилися між Доном і Дунаєм.
Територія розселення: від Азовського моря до Дунаю, від Чорного моря до Чернігівщини, Курщи-ни, Воронежчини.
Суспільний устрій. Наприкінці VІ-V ст. до н. е. утворилася скіфська рабовласницька держава — Велика Скіфія.Вона являла собою союз племен на чолі з царем, влада якого передавалася у спадок
Цареві належала військова, судова, політична влада, він був верховним жерцем.
Столицею Великої Скіфії було Кам'янське городище на Дніпрі (біля Нікополя). Територія держави ділилася на номи,очолювані призначеними царем вождями.
Основою суспільства у скіфів була сім'я; родовід вівся по чоловічій лінії. Поширеним було багатоженство. Тривалий час найважливіші питання розв'язували на радах (зборах) скіфів, проте з розвитком рабовласницьких відносин їхня роль втрачається.
Господарство.Писемні джерела розрізняють скіфів-скотарів (царських скіфів), скіфів-орачів (скіфів-землеробів).
| Скіфи-скотарі (царські скіфи) | Скіфи-орачі (скіфи-землероби) |
| Територія розселення | |
| Причорноморські степи | Лісостеп Подніпров'я |
| Основні заняття | |
| кочове скотарство (передусім конярство); ремесла | землеробство: вирощували пшеницю, жито, ячмінь, коноплі, користувалися великим плугом, тягловою силою (волами). Можливо, займалися садівництвом |
| Етнічний склад | |
| іраномовні племена | імовірно, є нащадками племен чор-ноліської культури |
| Головні пам'ятки | |
| Царські кургани: Чортомлик, Солоха, Гайма-нова Могила, Товста Могила та ін. | Більське городище (Полтавська обл.), що мало в периметрі близько 30 км. За версією харківського археолога Б. А. Шрамка, який десятиліттями досліджував цю пам'ятку, воно мало назву Гелон і згадується у Геродота |
Із заселенням Причорномор'я греками скіфи започаткували торгівлю з ними. В обмін на рабів, а також пшеницю, хутро, шкіру та іншу сировину греки продавали витвори мистецтва, вишукану кераміку, предмети розкоші.
Військова справа. Озброєння складалося з коротких і довгих мечів, списів, дротиків тощо; скіфи винайшли складний далекобійний лук. Тіло захищали панциром. Основу війська становила важкоозброєна кіннота.
У 514 р. до н. е. перський цар Дарій І вторгся у Скіфію. Скіфи відмовилися від генеральної битви й застосували тактику відступу, спустошуючи території та виснажуючи ворога в незначних зіткненнях. Дарій зазнав поразки й повернувся додому ні з | чим.
Скіфи були дуже войовничим народом, здійснювали походи на Ассирію, Сирію і ледь не дійшли до Єгипту, але єгипетський фараон відкупився від них. У 331 р. до н. е. скіфи перемогли військо Александра Македонського.
Релігія та мистецтво.Скіфи були язичниками; особливо поклонялися Арею, богові війни. Вірили в потойбічне життя, тому могили облаштовували як підземні житла: клали їжу, прикраси (пектораль), зброю, коней, а часом і жінку. Для знатних скіфів над могилою насипали курган, найвищими були кургани царів.
У мистецтві скіфів був поширений звіриний стиль— зображення стилізованих оленів, пантер, коней, птахів і риб, фантастичних грифонів.
VIII ст. до н. е. погіршується становище Скіфії:
· клімат став більш посушливим
· природні ресурси збідніли внаслідок людської діяльності.
До кінця III ст. до н. е. Велика Скіфія припинила своє існування: сарматські племена витіснили скіфів на захід (Болгарія, Румунія) та південь (Крим). У степовому Криму скіфи створили державу Мала Скіфія зі столицею в м. Неаполь поблизу сучасного Сімферополя.