Скасування кріпосного права
19 лютого 1861 р. Олександр II проголосив своїм Маніфестом скасування кріпацтва в Росії:
— Скасовано особисту залежність селянина від поміщика.
— Селяни дістали особисту свободу і громадянські права: брати шлюб без дозволу поміщика, укладати договори, торгувати і займатися промислами, вступати на службу або до навчальних закладів, вільно розпоряджатися своїм майном, самостійно виступати в суді.
— Земля передавалася селянам за викуп. 20% поміщику сплачували селяни, решту платила держава. Селяни мали погасити борг державі з відсотками протягом 49 років.
— До укладення викупної угоди селяни мусили відпрацьовувати панщину і сплачувати оброк, маючи статус тимчасовозобов'язаних.
— Селянська громада несла відповідальність за викупні операції та сплату податків селянами за принципом кругової поруки.
— Для кожної губернії було встановлено норми землеволодіння. Якщо селянський наділ перевищував норму, його землю «відрізали» на користь поміщика. В Україні селяни отримали в чорноземних губерніях по 3-5 десятин на душу чоловічої статі, в нечорноземних — 4-7 десятин. Фактично у селян «відрізали» близько половини землі.
— На Правобережжі селянські наділи збільшили, астан тимчасовозобов'язаних узагалі не вводився, щоб позбавити польських поміщиків селянської підтримки на випадок чергового антиросійського повстання.
— У 1866 р. державним селянам дозволили викупити їхні землі. Результати й наслідки реформи
— Сприяла утвердженню товарного капіталістичного виробництва.
— Селяни залишилися нижчим станом: сплачували подушний податок (до 1866 р.), відбували рекрутчину, підлягали фізичним покаранням.
— Збереглися залишки феодального ладу: протягом 9 років після реформи селяни не могли відмовитися від наділу й залишити село, був ускладнений вихід із селянської громади, більша частина землі залишилася у власності поміщиків.