9 (22) січня 1918 р. — проголошення IV Універсалу УЦР.
Причини проголошення IV Універсалу:
— втрата надій на створення федеративної демократичної Росії;
— загроза захоплення більшовиками України; неспроможність УЦР самостійно дати їм відсіч;
— необхідність офіційно відмежуватися від радянської Росії для ведення мирних переговорів з іншими державами.
Основні положення IV Універсалу:— проголошення УНР самостійною, незалежною, вільною, суверенною державою;
Суверенітет — незалежне від будь-яких сил, обставин і осіб верховенство; незалежність держави у зовнішніх і внутрішніх і справах.
— бажання жити з усіма сусідніми державами у « згоді та приязні», без взаємного втручання у внутрішні справи;
— влада в УНР належить народу (до Установчих зборів її вищими органами залишалися УЦР та уряд — Рада Народних Міністрів);
— початок самостійних мирних переговорів;
— заклик до відчайдушної боротьби з більшовиками;
— проголошення програми соціально-економічних перетворень: розпуск постійної армії та створення народної міліції, обрання народних рад — органів місцевого самоврядування; підтвердження
передачі землі трудовому народу без викупу на основі скасування приватної власності на землю (ліси, води, надра є також надбанням усього народу); переведення промисловості на виробництво товарів народного вжитку; боротьба з безробіттям, допомога інвалідам війни; державний контроль над банками; встановлення державної монополії на зовнішню торгівлю; підтвердження демократичних свобод, проголошених III Універсалом.
Наслідки:
— створення самостійної Української держави — втілення мрій і боротьби багатьох поколінь;
— можливість розв'язувати нагальні соціально-економічні питання, не очікуючи на новий демократичний устрій Росії (9-15 січня були прийняті закони про національно-персональну автономію, 8-годинний робочий день, земельний закон тощо);
— самостійне ведення переговорів з іншими державами, у тому числі про припинення війни та допомогу в боротьбі з більшовиками.
16 (29) січня 1918 р. — більшовицьке повстання у Києві на заводі «Арсенал»;
бій під Крутами між радянськими військами, очолюваними колишнім підполковником царської армії М. Муравйовим, (понад 3 тис. чол.) та об'єднаним загоном українських добровольців, який складався з курсантів військової школи та студентів (близько 500 чол.) на чолі з сотником В. Омельченком; у результаті 260 молодих українських патріотів загинули, 32 потрапили в полон, із них 28 були закатовані.
Український письменник-емігрант Улас Самчук дав таку оцінку захисникам Крут: «Це був порив душі і серця, зов національного інстинкту. Це було непереможне хотіння, хай проти всіх сил світу вписати на сторінках історії щось таке, що в прийдешньому дасть зачинну точку для нової організованої та вдосконаленої боротьби».
26 січня (7 лютого) 1918 р.— Мала Рада і Рада Народних Міністрів залишила Київ, переїхавши в Житомир; вступ більшовицьких військ до Києва
Початок лютого 1918 р. — захоплення більшовицькими військами більшої частини України і Криму.
Перша спроба радянізаціїУкраїни
— Знищення старого державного апарату й утворення органів радянської влади (до Києва переїхали створені у Харкові ЦВК рад України та Народний Секретаріат, на місцях владу перейняли ради робітничих, солдатських і селянських депутатів, ревкоми, військревкоми).
— Створення робітничо-селянської армії України — Червоного козацтва.
— Націоналізація великих промислових підприємств, встановлення робітничого контролю за виробництвом, підпорядкування промисловості України Вищій Раді Народного Господарства (ВРНГ) Росії.
— Поширення на Україну Декрету про землю; поновлено вивезення хліба з України до Росії.
— Ліквідація української грошової системи.
— Політика розчленування території України на регіональні «республіки»: Донецько-Криворізьку, Одеську, Таврійську, частина українських земель увійшла до Донської республіки.
— Червоний терор (тільки в Києві на початку 1918р. було розстріляно без суду та слідства 5 тис. чол.)