Селянський рух на західноукраїнських землях
— безземелля та малоземелля селянства;
— залучення сільських громад до будівництва й ремонту шляхів. Форми боротьби:
— позови до суду на поміщиків, які забороняли користуватися сервітутами, вимога розглянути Це питання у галицькому та буковинському сеймах;
— захоплення угідь і самовільне користування ними;
— потрави поміщицьких посівів і лісів;
— збройні повстання з розподілом поміщицької землі (1885-1886 рр.) у ряді галицьких повітів; ці повстання придушувалися військами.
У 90-х роках XIX ст. відбувається політизація селянського руху: висуваються вимоги щодо забезпечення національних і політичних прав українців, проводяться мітинги.
Перший відомий мітинг відбувся у 1891 р. в Коломиї. Найчисленніший мітинг-віче проходив у 1892 р. у Снятині: на ньому були присутні понад 2 тисячі селян. Із 1894 р. проходять крайкові віче. Вимоги:
— загальне виборче право з таємним голосуванням;
— скасування низки податків;
— розширення мережі українських шкіл;
— припинення конфіскації прогресивних періодичних видань;
— припинення полонізації.
Активну участь у мітингах брали члени РУРП, зокрема І. Франко.
Результати й наслідки:посилення політичної активності селянства, зростання його національної самосвідомості.