Сармати (IIIст. до н. є — III ст. н. е.)
— іраномовні племена, споріднені зі скіфами, з'явилися з уральсько-поволзьких степів.
Назва «сармат» означає «підперезаний мечем».
Територія розселення:Північне Причорномор'я.
Суспільний устрій. Жили племенами, кожне з яких мало свою назву (роксо лани, алани, аорси тощо). Сарматами їх називали греки і римляни. У суспільному устрої сарматів зберігалися значні пережитки матріархату: жінка займала досить поважне становище і навіть могла володіти зброєю. Тому чимало дослідників вважають, що сарматські жінки були прототипами легендарних амазонок. Використовували рабську працю. Вважається, що державу сармати не створили.
Основні заняття. Кочове скотарство, полювання. На початку нової ери частина сарматів опанувала землеробство. Займалися ремеслами (ткацтво, гончарство, ковальство тощо).
Військова справа.Військо складалося з важкооз-броєної піхоти та кінноти. Основні види наступальної зброї — луки, списи, мечі; мали панцирі, щити. Брали участь у війнах проти Риму.
Релігія та мистецтво.Обожнювали сили природи, мали культ богині-матері Астарти, покровительки коней. Вірили в очисну силу вогню. Особливою магією наділяли дзеркало.
Пам'ятки.Найвідоміший сарматський курган — Соколова Могила на Миколаївщині.
У IV ст. сармати були частково витіснені готами та гунами, частково асимільовані під час Великого переселення народів.
Асиміляція—злиття одного народу з іншим (як правило, більш численним) шляхом засвоєння його мови, звичаїв тощо.
І кіммерійці і скіфи, і сармати були вихідцями з азійських степів. Вони принесли на наші землі своєрідну культуру, а залишки іранських мов, якими вони користувалися, збереглися донині в топоніміці України.